Рубрика «П’ять хвилин із книжкою»: Ірина Гоял про переклад «Фігур світла» Сари Мосс

Поділитись

30 вересня 2024, Пн

Продовжуємо рубрику «П’ять хвилин із книжкою», яка присвячена перекладачам Лабораторії! Саме перекладач стає диригентом симфонії книжки: задає їй ритм, тон і звучання, які мають бути суголосні з оригіналом. Завдяки їх роботі на наших полицях з’являються світові новинки й бестселери українською мовою. Сьогодні поговоримо з Іриною Гоял — перекладачкою гостросюжетної історичної оповіді про життя жінок під час раннього руху за виборче право у буремну епоху вікторіанської Англії ХІХ століття — Сара Мосс «Фігури світла». Який же він — процес перекладу книжок? Що найскладніше, а що приносить найбільше задоволення? Найцікавіше з розмови публікуємо у матеріалі.

Як книжка впіймала вас «на гачок»?

Насправді історія з перекладом почалася дуже давно у Львові. Ми говорили з Мартою Госовською невдовзі після виходу «Її тіло та інші сторони» Кармен Марії Мачадо в її перекладі, яку я вже встигла прочитати. Тоді я згадала, що саме працюю над перекладом оповідань Шерідана Ле Фаню, і ділилася з Мартою, як це, перекладати довгі «кучеряві» речення, властиві Вікторіанській епосі. Ось ця розмова двох перекладачок стала своєрідним підґрунтям до мого перекладу «Фігур світла», бо через кілька років Марта написала мені зі словами «Іро, я мріяла перекласти цю книжку, але зараз не можу. Її повинна перекласти ти». Я отримала текст і ледь почавши його гортати зрозуміла, що Марта влучила в ціль — я хочу з ним працювати, він і суголосний моїм переконанням, і подобається мені з мовної точки зору.

Розкажіть про цікаві новотвори \ неологізми над якими ви працювали у цій книжці?

У цьому випадку радше доводилося вишукувати щось старе, адже дія роману відбувається в Англії XIX століття. Відомі нам сьогодні в одному значенні слова могли раніше мати геть інше значення. Наприклад, drawers для нас сьогодні — це шухляди, а от раніше так називали панталони. Також доводилося перевіряти персонажів та події — це вигадка авторки чи вони мають реальних прототипів (так було дуже часто).

Ще в романі є один ключовий момент — коли головна героїня усвідомлює, що лікарі не мають бути ідеальні, вони теж люди зі своїми вадами. І там хитра гра слів, над якою мені і самій довелося помудрувати. В перекладі пишу про те, що «Цілителі — не цілі. Цілителям не треба бути цілими, тому що цілісність, цілокупність — це не людські якості».

Поділіться найскладнішим моментом перекладу: що під час перекладу принесло найбільше болю?

Для мене ця книжка дуже важка морально. Думаю, будь-якого читача не лишать байдужими певні моменти. Перекладача вони просто добивають, бо все це пропускається через себе ще більше, для опису потрібно добрати влучних слів. Були моменти (скажімо, опис «лікування» істерії свічкою), коли я просто вставала з-за столу й казала, що не можу таке більше перекладати.

Найприємніший момент у перекладі: що змусило вас плакати від щастя чи натхненно працювати всю ніч?

Від щастя плакати не довелося, але вкотре прийшло усвідомлення: яке ж важливе свято 8 березня. От тільки я не про весну, красу і жіночність, а про те, яку ціну довелося заплатити за те, щоб мати право здобути освіту, перекладати написану жінкою книжку, отримувати за це гроші й власноруч ними розпоряджатися.