Рубрика «П’ять хвилин із книжкою»: Марія Балабанова про переклад «Беджерс-Дріфт. Суто англійські вбивства» Керолайн Грем

Поділитись

31 жовтня 2024, Чт

Продовжуємо рубрику «П’ять хвилин із книжкою», що присвячена перекладачам і перекладачкам Лабораторії. Перекладачі задають ритм і настрій книзі, зберігаючи дух оригіналу, завдяки чому світові бестселери стають доступними українською. У цьому випуску — інтерв'ю з Марією Балабановою, перекладачкою класичного англійського кримінального роману «Беджерс-Дріфт. Суто англійські вбивства» Керолайн Грем. Яким є процес перекладу, що найскладніше і що приносить найбільше радості — найцікавіше із розмови публікуємо у матеріалі!

Як книжка впіймала вас «на гачок»?

Серіал я пам’ятала з дитинства дуже умовно, але коли почала читати книжку, зрозуміла — це куди глибше, ніж просто захоплива детективна історія. Це справжній зріз британського суспільства 80-х, і авторка його дуже яскраво описує — зокрема, і мова всіх героїв помітно відрізняється. А ще, вона робить неймовірну кількість прихованих, напівприхованих та очевидних підв’язок під британську і світову культуру — від цитат з Біблії й Шекспіра до відсилань на Джона Кітса, згадок про Джейн Остін, Джо Ортона, Девіда Герберта Ловренса, Рут Ренделл тощо. А сама історія виявляється перенесенням на сучасні часи трагедії іншого англійського класика Шекспірівських часів, на що авторка натякає впродовж усього тексту. Шкода, що українською вона не перекладена, тож більшості геть невідома, тому через ці натяки українські читачі розв’язати загадку не можуть, на відміну від британських. Зате для видавців — привід задуматися над виданням іншої англійської класики.

Крім цього культурного багажу мене зачаровує образність мови авторки і прихований кількаповерховий гумор. Чимало часу витратила на пошуки вдалих аналогів фразеологізмів, барвистих описів і різноманітного сленгу, точних перекладів архітектурних термінів, назв смаколиків і предметів дизайну.

Розкажіть про цікаві новотвори/неологізми, над якими ви працювали у цій книжці?

Новотворів як таких не довелося вигадувати, але подумати було багато про що. Наприклад, одна з героїнь жартує над способом життя іншої, описуючи як Harpies Bizarre and other gorgoneia. Кілька днів крутила в голові цей жарт, зрештою вирішила залишити «Гламурна бурда й караван зміїних історій» — з прив’язкою до наших журнальних прикладів.

Ще довго підбирала аналог, який саме тут підійшов би до дещо вульгарного пестливого звернення Pookie. Різні «солоденькі» та «дорогенькі» не підходили — занадто звичайно, немає задушливості, з якою в книжці героїня називає чоловіка. Вже закінчивши книжку, передивилася серіал — там перекладачі чомусь так і залишили «Пукі» І поки гадала, що б можна було туди вставити таке під ліпсінк, дійшло — Пупсик! Таким чином у книжці з’явилася ідеальна пластикова родина — Барбі (як себе називає героїня Барбара) з Пупсиком.

Поділіться найскладнішим моментом перекладу:що під час перекладу принесло найбільше болю?

Один з фінальних епізодів на якихось дві сторінки зайняв у мене кілька днів. Чому? Бо там з’являються багатошарові приховані сенси, які, зрозуміло, просто дослівно не перекладаються. Родина п’є французьке вино, в діалозі з логічною зв’язкою переходить від нього до французького тосту, від нього — до тосту з натяком на «Багато галасу з нічого» (тобто тут уже Італія), а далі завершується, власне, згадкою тої самої п’єси англійського класика. Залишити цю культурно-натякову подорож, при тому зробити її зрозумілою і не відійти задалеко від оригіналу було задачею з зірочкою. Мабуть, навіть трьома.

Найприємніший момент у перекладі: що змусило вас плакати від щастя чи натхненно працювати всю ніч?

Коли нарешті знаходила вдалі, на мій погляд, фразочки чи рішення, вдавалося пожартувати там, де жартує авторка, але з українським духом, розкрутити складний ряд відсилань до чогось, що одразу не зчитується.