Рубрика «П’ять хвилин із книжкою»: Юлія Лозова про переклад «Закоханих Тюдорів» Сари Ґріствуд

Рубрика «П’ять хвилин із книжкою», присвячена перекладачам і перекладачкам Лабораторії, продовжується! Саме перекладач стає диригентом симфонії книжки: задає їй ритм, тон і звучання, які мають бути суголосні з оригіналом. Завдяки їх роботі на наших полицях з’являються світові новинки й бестселери українською мовою. Сьогодні поговоримо з Юлією Лозовою — перекладачкою історичної книги про куртуазне кохання, політику й міжнародну дипломатію у середньовічній Англії — «Закохані Тюдори» Сари Ґріствуд. Який же він — процес перекладу книжок? Що найскладніше, а що приносить найбільше задоволення? Найцікавіше з розмови читайте у матеріалі!

Як книжка впіймала вас «на гачок»?

Впіймала вже самою назвою. Свого часу я цікавилась Тюдорами і передивлялась усі документалки про них, які могла знайти. Тож взятися за переклад цієї книжки було чимось на зразок «закриття гештальту». Сара Ґріствуд вражає глибиною дослідження і несподіваними ракурсами, з яких подає історію найвідомішої королівської династії Англії. І, що важливо, вона приділяє увагу не лише Генріху VIII та Єлизаветі I, а й менш відомим, але не менш цікавим постатям. 

Розкажіть про цікаві новотвори/неологізми, над якими ви працювали у цій книжці?

У цьому випадку доводилось мати справу радше з архаїзмами, бо описані в книжці події охоплюють період з XII до початку XVII століття. Не хотілось, щоб у перекладі текст звучав аж занадто сучасно, тому в ньому можна натрапити на такі слова як «блудниця», «компаньйонка», «недуга» і т.д. Звісно, не обійшлось і без характерних атрибутів середньовіччя та ранньомодерної доби: алебард, аркебуз, вірджиналу, гальярди, брижів тощо. В наш час нечасто зустрічаєшся з подібною лексикою.

Поділіться найскладнішим моментом перекладу: що під час перекладу принесло найбільше болю?

Сумно було вкотре спостерігати за становищем жінок у тогочасному суспільстві, де високе походження хоч і давало певні привілеї, разом із тим накладало безліч обмежень. Можна було стати королевою, але не позбутися намагань чоловіків утримати реальну владу у своїх руках, що бачимо спочатку на прикладі Марії І, а потім і Єлизавети. 

Якщо говорити про технічні складнощі, згадуються наведені в тексті уривки з листувань історичних осіб. Через специфічну лексику і синтаксис швидкість перекладу на них зазвичай сповільнювалась. Також непросто далися вірші. Зізнаюся, що з поезією мої шляхи перетинаються нечасто, навіть на рівні читання, тож переклад віршованих рядків виявився завданням із зірочкою. 

Найприємніший момент у перекладі: що змусило вас плакати від щастя чи натхненно працювати всю ніч?

Як не дивно, надихало те саме, що й завдавало болю — історії жінок. Христина Пізанська, яка однією з перших взялася спростовувати ідеали куртуазного кохання у той час, коли вони ще були в тренді. Сестри Генріха VIII, Маргарита і Марія, які вперто намагались вирватися з-під його контролю та керуватися «власним серцем і розумом». Єлизавета Вудвіл, Маргарита Дуглас, Марія Стюарт, усі дружини того ж таки Генріха VIII, його доньки — історія кожної з них надзвичайна за своєю гостросюжетністю і є красномовним прикладом того, як жінки, попри все, наважувались проявляти власний характер, силу, бажання врешті-решт.

Якби повернути час назад чи погодилися б ви перекладати цю книжку знову?

Так. Це не суха історична книжка з датами й іменами. Це буквально подорож крізь століття і занурення в ту атмосферу. Сара Ґріствуд пише так натхненно і такою живою мовою, що переклад стає задоволенням. «Закохані Тюдори» наочно демонструють, скільки особистого стоїть за кожним політичним рішенням і як літературна фантазія століттями впливала на суспільні відносини.