Щоденник видавця: про роботу Лабораторії з 24-го лютого, українське книговидання та напрям руху для російської книжки

Після тривалої перерви повертаємося до улюбленої рубрики! Щоденник видавця — це колонка засновника Лабораторії та Librarius, ексспіввласника видавництва Наш Формат Антона Мартинова. Чесно про видавничу кухню та книжковий ринок від одного з найвідоміших українських видавців — у блозі Лабораторії.

П'ятий місяць повномасштабної війни. Більша частина колег вже повернулась до Києва, але в офісі досі нікого немає — всі працюємо віддалено.

Я створив «Лабораторію» навесні 2020 року, коли почалася пандемія, тому від самого початку всі наші робочі процеси були адаптовані під дистанційну роботу — ми були готові працювати завжди з будь-якого куточка планети. Складність була переважно у психології. Важливо було налаштувати людей не мати завищених очікувань у стилі «ще місяць і все закінчиться». Не закінчиться. Буде довго і важко. І з цим треба буде жити і працювати з максимальною продуктивністю, часом одному за кількох людей. І якщо все закінчиться за рік-два — це буде гарним бонусом.

Для багатьох українців зараз питання стоїть руба: можна виїхати за кордон на більш-менш розплановане існування або сильно напружувати мозок протягом наступних 10-20 років, щоб перестрибнути прірву, «зробити ікси» і витягнути державу й суспільство з ями. Це надзвичайно амбітна і складна задача, без жодних гарантій успішного результату. Складний вибір на все життя. Кожен має його для себе зробити сам. Моя роль – зібрати команду таких людей, які прийняли для себе рішення рухатись далі і змінювати цю країну кожен на своєму клаптику поля, постійно навчаючись і вдосконалюючись.

В період активної фази війни під Києвом я був залучений до лав територіальної оборони, ми працювали разом із хлопцями з ЗСУ. Зараз я перевівся в запас, щоб повернутися до роботи у тій галузі, в якій можу бути найбільш корисним, хоч у будь-який момент готовий знову долучитися до захисту держави.

Якщо сьогодні подивитися на економіку книжкової індустрії в Україні, ми побачимо значне зростання з грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року. Далі — величезний провал до кінця березня-квітня і активне відновлення у травні-червні до довоєнних або й більших показників. Виділяють кілька основних причин такого росту: втома від новин, відкладений попит на книжки, а також жага до нових емоцій, знань і розвитку у кризові періоди життя. Подібні речі спостерігали у світі в період Великої депресії в США, а також у період першої активної фази війни Росії проти України у 2014-2016 роках.

Після шоку від ракетних ударів, смертей тисяч людей та деокупації великої частини країни люди почали приходити у себе, економіка і книжкова галузь теж почала поступово оговтуватись. Видно, як у всіх гравців на ринку повилізали проблеми касових розривів за надруковані раніше книжки на піку продажів у січні-лютому. Книгарні та інтернет-магазини перестали платити видавцям або платили дуже скромно, а видавці не могли розрахуватися з друкарнями, авторами та редакціями. Це була ланцюгова реакція. Нині ситуація стабілізувалась: ми всі намацали дно і з різним успіхом почали від нього відштовхуватись. Цивілізований шлях — реструктуризація боргу і план подальших розрахунків. Нам це вдалося зробити з більшістю партнерів. Найбільші труднощі зараз у харківських компаній. Росія робить все від неї залежне, щоб дестабілізувати країну, особливо прифронтові області. Харків досі гідно тримається.

Зменшення виробничих потужностей було пов’язано зі зменшенням накладів та їх кількістю. Подорожчання логістики відбулося по всій країні. Реальний курс долара піднявся до 35-36 грн, через що подорожчала імпортна складова — весь папір і поліграфічні матеріали.

Ми в «Лабораторії» теж мали переоцінити більшу частину книжок у роздробі на 10-20%. Переоцінка — це природна справа для всіх, але ми стали амбасадорами «кавер прайсу» в Україні — це притаманна західному ринку практика, коли ціна книги публікується на обкладинці, щоб читач купував книжку там, де йому зручно, а не обирав, де вона може бути дешевша. У своїх намірах підтримати конкуренцію сервісом, замість конкуренції ціною, ми поставили рекомендовану ціну на обкладинку і домовлялися із книгарнями тримати її перший рік після релізу новинки. Це був тест. І він показував добрі результати. Ризик для такої ініціативи — це висока інфляція. Ми закладали її у модель, але війна внесла свої корективи. Для того, щоб наші читачі могли далі знайомитись із повним асортиментом книг «Лабораторії», ми були змушені з 1 липня підняти ціни. Логістичне завдання з поверненням залишків із всіх книгарень для зміни цінників на обкладинках розв’язати зараз неможливо. Тому у деяких книгарнях можна бачити ситуацію, що на обкладинці стоїть ціна 199 грн, а книжка вже продається за переоціненою вартістю — 229 чи 249 грн. Згодом ситуація візуально вирівняється, адже всі нові ретиражі мають вже новий змінений прайс. До того ж на частину книжок ми залишаємо старі ціни до моменту запуску нових накладів.

Ще одна важлива річ – відбувається значне зростання попиту на українську книжку у світі. Багато книг їде за кордон, у публіки з’явився інтерес, який підживлюється нашими громадянами, що живуть в інших країнах, а також іноземними колегами по цеху.

2022 рік буде надзвичайно важливим для українського книговидання. Франкфуртський форум видавців, який пройде цієї осені, уже зацікавлений в українському контенті. Це треба ефективно використати нашим видавцям, зробивши якісний продукт для світової аудиторії і уклавши нові контракти. Ще минулого року ми в «Лабораторії» планували виділити окрему редакцію з українськими авторами. Зробили це лише у квітні 2022 року, але вже зібрали «на борту» понад 10 книжкових видань, які будуть представлені у Франкфурті єдиним каталогом прав. Всі книжки ретельно відібрані командою і понад 60% з них має потенціал продажу на західні ринки, що ми відразу і закладаємо у їхній маркетинг. Весь наш акумульований досвід піде на те, щоб показати, що ми можемо не тільки «брати», а й «давати» у світову культуру важливі сенси і повідомлення.

Натомість російська книжка має чіткий напрямок руху — услід за російським кораблем. Це лише питання часу, коли видавнича продукція підготовлена та/або надрукована у РФ перейде на маргінес. Українським видавцям не варто сильно задирати носа, адже росіяни мали великі потужності і тепер всім нам треба багато надолужити. На це знадобляться ресурси, тож потрібно уже зараз працювати над тим, аби їх десь взяти. Щоб витримати цей тиск, у галузь за наступні 5 років треба інвестувати мільярди гривень, а таких коштів у приватних інвесторів немає. 

Дає надію те, що ми бачимо останнім часом у державі. Програма «ЄПідтримка» дала українцям «демодоступ» до можливості отримання знань через такий забутий продукт як книга. У зв’язку з війною і спадом економічної активності у людей стало більше часу на розвиток, тож книги стали у пригоді. Це формує правильну користувацьку звичку, а також дає роботу десяткам тисяч людей у книговидавничій галузі. Уже підписано Закон, який дасть можливість розвиватися книгарням через компенсацію частини оренди, а також про отримання сертифікатів на книжки дітям при народженні і молодим людям при отриманні паспорта. Ключова цінність цих законодавчих ініціатив у тому, що гроші будуть розподілятися децентралізовано і ми побачимо «руку ринку», якої так не вистачало в індустрії. Тому загальний настрій — бойовий. Ми всі живемо в цікавий історичний час. Від нашої роботи залежить доля країни. Тож тримаймо стрій!