«Я була не в тому віці, щоб спокушатися вірністю»: 5 цитат із книжки «Привіт, печале» Франсуази Саґан

«Привіт, печале» — це позачасова провокативна історія, що розбиває вщент традиційне уявлення про шлюб, дорослішання, свободу і сексуальність. Франсуаза Саґан досліджує темінь людської душі і силу взаємозв'язків так, що ви не вийдете звідти неураженими. Передмова Філіппа Бессона — французького письменника, автора романів «Припини свої вигадки», «За відсутності чоловіків». Публікуємо 5 цитат із книжки Франсуази Саґан у матеріалі.

Вона взяла назву для книжки з вірша Поля Елюара, а свій псевдонім — із Прустового «У пошуках втраченого часу». Через багато років експерти казатимуть, що вона писала «пером, просоченим французькою літературою». 

Із матеріалу про шлях Франсуази Саґан

Я дотепер не знаю, що криється за цим бажанням завойовувати  — надлишок життєвої енергії, прагнення підкорювати чи прихована, невизнана потреба в подоланні невпевненості в собі та в самоствердженні.

Я була не в тому віці, щоб спокушатися вірністю. Я мало знала про кохання: тільки побачення, поцілунки й розчарування.

Батьковою єдиною вадою було те, що на якийсь час він вселив у мене тверезий цинізм до всього, що стосувалося кохання, що, зважаючи на мій вік і досвід, мало б радше подобатися, ніж лякати. Я охоче повторювала влучні вислови, як от фраза Оскара Вайлда: «Гріх — єдина справді барвиста частина сучасного життя». Я повірила в це гасло з абсолютним переконанням, значно певнішим, ніж якби реально застосовувала його в житті. Я вважала, що моє життя має відповідати цим словам, надихатися ними, фонтанувати, мов у збочених зображеннях на «епінальських картинках»: я забувала про плинність часу, непостійність життя і приємні щоденні відчуття. Я уявляла собі життя, сповнене ницості та підлоти.

Відчуття було таке, як тоді, коли разом з хвилею з-під ніг утікає й пісок: мене охопило бажання поразки, ніжності, і жодне інше почуття, ні гнів, ні жадання, не мало наді мною такої влади, як воно. Я ще ніколи не відчувала такої непереборної та несамовитої кволості. Я заплющила очі. Здавалося, що серце перестало битися.

Я пристрасно цілувала, хотіла зробити йому боляче, залишити на ньому свій слід, щоб він ні на мить не забував про мене цього вечора, щоб снив мною вночі. Бо без нього, без його вправності, раптової нестями, тривалих пестощів — ніч здаватиметься нескінченною.

________________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Привіт, печале», Франсуаза Саґан

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними