«Я навіть не знав, що означає бути вільним»: історія життя, яке перемогло темряву

У червні 1943 року, після довгих років скрути і переслідувань, тринадцятирічного Томаса Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Томас намагався детально відтворити все, що відбувалося у нацистському світі: він схематично змальовував усі події в реальному часі, використовуючи деревне вугілля та клаптики цементних мішків. Оригінальні ескізи не збереглися, проте пам’ять про зображене закарбувалася у свідомості, і відразу після війни він знову взявся за олівець… Книжка «Хлопчик, який намалював Аушвіц» — це живе свідчення війни очима дитини, яка попри темряву зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо. Ділимося розмовою про автора у матеріалі.

_______________________________________________________________________________________________________________

Читайте також уривок із книжки Томаса Ґеве «Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та виживання» у матеріалі.
_______________________________________________________________________________________________________________

Томас Ґеве пережив Аушвіц, Ґросс-Розен та Бухенвальд. Незабаром після звільнення він задокументував свої переживання у серії з майже 80 малюнків, а у 1958 році опублікував мемуари.

Ніхто більше не висловився про тих, хто зростав у концентраційних таборах. Мемуари, які перед вами, – не від когось відомого, а від людини, яка була лише однією з тисяч… Я лише зафіксував правду.

Томас Ґеве, травень 1958

Що сталося з Томасом Ґеве під час Голокосту?

Томас Ґеве народився у 1929 році в Німеччині, під іменем Штефан Кон. Після приходу нацистів до влади у 1933 році його батько змушений був залишити роботу лікаря та хірурга. Сім'я переїхала до рідного міста батька – Бютена. Після листопадового погрому у 1938 році батьки відправили його до дитячого будинку в селі, поки вони шукали безпечне місце для всієї родини.

Приблизно через місяць він переїхав до своїх бабусі й дідуся по матері в Берлін. Його батькам вдалося отримати візи до Англії для себе, але не для Томаса. Влітку 1939 року його батько втік до Англії, рятуючись від арешту, а мати переїхала до Берліна разом із Томасом, сподіваючись, що батько зможе отримати для нього візу. У вересні розпочалася війна, кордони закрилися, і Томас з матір'ю опинилися в пастці у Берліні.

Спочатку Томас навчався у єврейській школі, але після її закриття у 1942 році почав працювати на єврейському кладовищі. Спершу він доглядав за територією, а згодом, коли дорослих чоловіків у місті ставало дедалі менше, почав допомагати копати могили. У червні 1943 року, коли йому було лише тринадцять, Томаса та його матір депортували до Аушвіца, де їх розділили. Його матір залишили у Біркенау для примусової праці. Відомо, що вона прожила щонайменше рік. Томас потрапив до будівельної школи у чоловічому таборі Аушвіц I, де його примушували до важкої роботи на будівництві.

У січні 1945 року його відправили на схід. Через два тижні в Ґросс-Розені його перевели до Бухенвальда, де він був звільнений у квітні 1945 року.

Вранці, коли ми прокинулися на свободі, це було наче друге народження. Я ніколи раніше не відчував цього почуття незалежності. Я навіть не знав, що означає бути вільним.

Йому було лише три роки, коли нацисти прийшли до влади, і всі його дитячі роки минули у часи війни. Це надзвичайно жорсткі умови для зростання.

Коли і чому він змінив своє ім'я на Томас Ґеве?

При народженні його звали Штефан Кон, і у приватному житті він зберігав це ім'я. Томас Ґеве – це псевдонім, який він обрав у 16 років, коли журналісти зацікавилися його малюнками та історією. Він використовував цей псевдонім для публікації своїх робіт та виступів перед міжнародною аудиторією як свідок Голокосту, письменник, творець та освітянин.

Після звільнення з Бухенвальда та прибуття американських солдатів, коли він ще був у поганому стані, Томас вирішив намалювати все, що з ним сталося в таборах. Він створив серію з приблизно 80 малюнків, що детально зображують повсякденне життя у концтаборах. Він намалював всю серію всього за два тижні – з 26 травня по 5 червня 1945 року. Ці роботи документують все, що він пережив, і все, що хотів розповісти своєму батькові.

Чому він обрав саме малюнки, щоб передати свої переживання?

Схоже, це було його внутрішньою потребою – зафіксувати та переосмислити пережите. Він відчував необхідність поділитися своїм досвідом, щоб краще його осмислити; малювання стало для нього терапією, подібною до психологічного лікування. Неможливо ігнорувати той факт, що він виріс у тіні Голокосту: він пережив загрозу газових камер, крематоріїв, голоду, насильства.

Він уперше записав свої спогади у 1946 році, але вони були опубліковані лише у 1958 році.

Його малюнки містять певний парадокс: стиль виглядає наївним і дитячим, але водночас вони структуровані та інформативні, з великою деталізацією передають історичні факти та різні ситуації, які він пережив і бачив.

Чи є якісь аспекти Аушвіца, про які ми дізнаємося завдяки його роботам, але які могли б залишитися невідомими? Тобто щось, що виходить за межі його особистої історії та дозволяє нам зрозуміти природу цього місця?

Є дуже мало людей, які можуть дати свідчення. Лише одиниці пережили ті події, щоб розповісти про них. Особливо діти, такі як він. Він, як дитина, ріс серед дорослих. Було лише троє чи четверо інших підлітків його віку, і це робить його історію унікальною. Він багато фіксував, пояснював значення різних знаків, документував охоронців, а також детально зображав примусову працю, яку виконував.

Що цікаво, це те, як він описує свободу. В малюнку Ура, СВОБОДА! момент звільнення він показує не як щось надзвичайне – не пляж, не феєрверки. Він просто зображує звичайне життя: люди прогулюються, жінки везуть дитячі коляски, діти граються на вулиці. Все те, чого він ніколи не бачив і не відчував у своєму житті. Ось що означала для нього свобода. 

Томас пишався тим, що, на відміну від фотографічної документації дорослих, яка на той час була лише чорно-білою, він малював у кольорі. За допомогою кольору він міг надати своїй документації більшої реалістичності та яскравості, ніж могла передати камера з її обмеженнями.
_______________________________________________________________________________________________________________

Він давав свідчення протягом усього життя і багато ділився своєю історією. Він написав кілька книжок, його запрошували з лекціями по всьому світу. Його історія завжди залишалася у центрі його діяльності – він прагнув розповісти її якомога більшій кількості людей.

Коли він виступав перед аудиторією, як він використовував свої малюнки? Чи посилався він на них під час виступів?

Малюнки завжди були частиною його оповіді. Вони йшли пліч-о-пліч із його розповідями. Так само і його книжки, які були перекладені кількома мовами, завжди містили ці малюнки. Він не говорив буквально: Дивіться на малюнок X, але одразу було зрозуміло, що те, про що він говорить, безпосередньо перегукується з його ілюстраціями.

_______________________________________________________________________________________________________________

Джерело: yadvashem.org

_______________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Хлопчик, який намалював Аушвіц», Томас Ґеве

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними