Генію потрібна новизна: 9 простих правил пошуку натхнення

Ми часто заходимо в глухий кут і не знаємо, як з нього вийти. Застрягаємо, і нас знову наздоганяють ті самі проблеми. Дослідження останніх років свідчать, що застрягання неминуче обертається нервовим зривом. Ті, хто зациклюється на одному, програють в іншому: той, хто хоче завжди бути правим, переможе в суперечці, але не матиме успіху в стосунках. Одержимий безпекою уникає не тільки катастроф, а й чудесних речей. Можливо, звички, які підтримують цей статус-кво, і є частиною проблеми? Чи є вихід із цієї безвиході? Норман Фарб і Зіндел Сіґал у книзі «Краще не буває. Нейробіологія відчуттів, або Як повернути собі радість життя» переконують: якщо змінити поведінку, можна знову відчути смак життя. А головне — це може дати людині колосальну свободу і покращити психічне здоров’я.

Генію потрібна новизна. У геніальності багато таємничих інгредієнтів, але один з них — вміння бачити світ під іншим кутом. Відкриття видатних мислителів нерідко починалися з усвідомлення того, що вони застрягли. Але дивовижні осяяння не трапляються тоді, коли людина працює, не піднімаючи голови. Нас не осяює в миті повного занурення в проблему; прорив стається, коли ми відкидаємо звичний плин думок. І переключаємося не просто на іншу думку, а на чуттєвий досвід.

Ефективна терапія спонукає людей до відкриттів, хай як вона називається. Вона створює безпечний простір, де клієнт може поставити себе в обставини, які видаються йому абсолютно безвихідними. В умовах незнання достатньо бути відкритим, а тоді спостерігати за наслідками. Ми назвали цей пошук натхнення «пошуком чуттєвої поживи». Пошук поживи розвиває дві взаємодоповнювальні навички: вміння відцентруватися та стресостійкість. 

Відцентрування — це здатність відступити вбік, не втручаючись, відстежити свої думки, почуття й відчуття. Завдяки відцентруванню ми дистанціюємося, щоб пізніше ухвалити обґрунтоване й раціональне рішення, розібратися з тим, що відбувається в наших головах. 

Стресостійкість — це вміння витримувати ті знахідки, які виявилися неприємними. Це наче продовжувати перегляд страшного кіна, попри те, що напруга зростає.

Дев’ять простих правил для розумного пошуку поживи 

Якби ми писали книжку про важку атлетику, це був би розділ про техніку й форму. Тренер олімпійської збірної знає, як ефективно нарощувати силу. А ми знаємо, що́ варто робити для власного психологічного добробуту. Дотримання наступних принципів гарантує дієвість пошуку чуттєвої поживи. 

Жодного примусу

Пошук чуттєвої поживи — це мистецтво створювати умови, оптимальні для перцептивного висновування. Але якби ви точно знали, що́ для цього слід робити, то не опинилися б у глухому куті. Нехай на вас не тиснуть думки ані про відповідальність, ані про результат.

Вибір за вами

На щастя, для пошуку чуттєвої поживи достатньо наміру. Щось має втрутитися в роботу ДММ (дефолтної мережі мозку), вивільнивши ресурси для опрацювання відчуттів. Щойно це станеться, відійдіть вбік і спостерігайте.

Доступність

Шукати чуттєвої поживи можна будь-де, поки людина при тямі. Ідеться не про конкретний стимул: чуттєвий досвід доступний скрізь і завжди. Через сорок років після того, як нейрохірург Вайлдер Пенфілд вперше імплантував у мозок крихітний електрод, неврологиня Гелен Мейберґ дослідила його вплив на пацієнтів зі стійкою до лікування формою депресії. Імплант нівелював нейровегетативне відключення. Звучить як фантастика, але вживлений електрод — а отже, і сам стан — можна було активувати й деактивувати за допомогою пульта. Увімкнений електрод діяв як стимулятор, розподіляючи інформацію по нейронних ланцюгах в основі передньої частини мозку, де розташована ДММ. Попри те, що його вживляли в іншу ділянку мозку, за свідченнями пацієнтів у його впливу був чуттєвий наліт: він розблоковував відчуття людей з гіперактивною ДММ. Пацієнти зазначали, що знову бачать кольори, відчувають «раптовий спокій чи легкість», казали, що «порожнеча зникла», усе стало більш осмисленим, цікавішим, з’явилося відчуття «єдності зі світом». Одна особа повідомила, що «операційну наче залило світлом», деталі інтер’єру стали виразнішими, а кольори яскравішими. Успіх операції вказував на те, що навіть при найтяжчій формі депресії здатність відчувати не втрачена остаточно. На щастя, хай як глибоко страждає людина, вона реанімовна. Стан більшості з нас не такий гострий, тож можна обійтися без операції. Ми можемо натискати на цей перемикач самостійно.

Почуйте себе

Ваших відчуттів достатньо. Не присвоюйте їм смислів, не оцінюйте їх. Бо ця слизька доріжка неминуче веде до очікувань. Головне — чітко розуміти, що́ ви відчуваєте, без домішок чи консервантів. Як «Кролик» Анґстром, герой циклу романів Джона Апдайка, коли той вигукнув: «Ось цього!». Йшлося не про удар по м’ячу, а про відчуття. Про ту швидкоплинну мить, коли все в житті на своєму місці. А кожна хвилина здається повнокровною. Замість будувати очікування, переходьте до дій, довірившись відчуттям.

Конкретність

З часом вам буде легше досліджувати світ почуттів і думок, але оскільки внутрішні переживання — річ доволі ефемерна, початківцям буває непросто. Та навіщо ускладнювати? Можна скерувати увагу на щось цілком конкретне, як удар Кролика на полі для гольфу. Об’єкт, до якого прикута ваша увага, має бути очевидним. * За грою в гольф Гаррі Анґстром на прізвисько «Кролик» пояснює священнику єпископальної церкви, Джеку Еклзу, чому пішов від дружини: у цьому шлюбі йому «чогось» бракувало. Еклз намагається з’ясувати, чого саме. Кролик не може пояснити, а тоді ідеальним ударом заганяє м’ячик у лунку і кричить: «Ось цього! Ось цього!». 

Занурення

Пошук чуттєвої поживи не повинен нагадувати стереокартинку — нам не підходять абстрактні зображення, на яких видно тільки градації відтінків. Ви маєте легко ковзнути в цей досвід, стати його частиною, а не довго вдивлятися в нього, як сторонній спостерігач. 

Безпека

В ідеалі вам має бути максимально безпечно. Елемент небезпеки чи таємничості може підживлювати ентузіазм, однак він зовсім не обов’язковий. Ви вже ризикуєте, відкриваючись новому, а тому не мусите стрибати з парашутом з висоток чи займатися кайтсерфінгом. Ходіння по розпеченому вугіллю з досвідченим інструктором? Прийнятно. Стрибки через багаття напідпитку у  кемпінгу? Мммм... звучить не дуже. Якщо метод пошуку чуттєвої поживи може завдати вам шкоди, зупиніться та подумайте, чи воно того варте. 

Правила встановлюєте ви

В основі пошуку поживи лежить базове вміння людини пізнавати світ. Але ви можете натрапити на тих, хто зловживатиме своєю досвідченістю, щоб ускладнити вам доступ. Вам пропонуватимуть дорогі курси, які зроблять вас сертифікованим експертом із пошуку поживи. Безумовно, у цій сфері є фахівці. Якщо ви вперше йдете по гриби чи в гори, в наявності інструктора є смисл. Однак усі умови пошуку поживи узгоджуєте ви самі. Коли йдеться про ваш особистий досвід, досвідченішого спеціаліста, ніж ви, немає. І пам’ятайте: для пошуку поживи вистачає кухонного стола. 

Трепет

Коли все йде як треба, пошук поживи дає нам відчуття присутності і стирає кордон між сприйманням і чуттєвим досвідом. Коли помітного розриву між очікуваннями й відчуттями більше немає, відбувається дивовижна річ. Зникає межа між спостерігачем і об’єктом спостереження. В цілому такий досвід не буває емоційно нейтральним. Часто виникає відчуття саморозширення чи навіть розчинення, а це викликає благоговіння. Звільнившись від звичок, ми починаємо з острахом і подивом спостерігати за багатством світу в усій його складності. У буденному житті ми часто уникаємо таких почуттів, але, шукаючи поживи, створюємо безпечний простір, де вчимося їх цінувати, бо вони свідчать про те, що ми на порозі відкриттів. Ще хвилину тому ви сприймали все як належне, а тепер вражено думаєте, що ми — лише малесенький фрагмент цілого. А це означає, що ви впритул наблизилися до перцептивного висновування.

Одноманітність рутини вимотує. Людина питає себе: навіщо робити одне й те саме щодня? Та хіба існує тільки два варіанти: або далі варитися в тому, що набило оскому, або втекти від зобов’язань? Ні, можлива золота середина. Можна і не терпіти, і не тікати, бо й те, і те нас обкрадає. Чому б не придумати свою версію прочісування лісів і узбереж? Податися на пошуки чуттєвої поживи.

Іноді звички оглушують нас настільки, що ми не усвідомлюємо, як нам погано, а через шори, накладені ДММ, не уявляємо, що життя може бути інакшим. Ось чому так важливо відстежувати мить застрягання. Аби щось розблокувати, насамперед потрібно помітити блок. 

Купити книжку Нормана Фарба і Зіндел Сіґал «Краще не буває. Нейробіологія відчуттів, або Як повернути собі радість життя»

Більше психологічної літератури за посиланням на сайті інтернет-магазину laboratoria.pro

В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними