Книжкова полиця Софії Мокій: авторка «Жизнєнних історій» про улюблені книжки
Продовжуємо ділитися добірками книжок, які читають наші автори. Сьогодні у рубриці «Книжкова полиця» ми знайомимось ближче з Софією Мокій — письменницею, артлекторкою, авторкою дебютної книжки «Жизнєнні історії. Про буденне, любов і трохи солі». Це художньо обрамлені й літературно доповнені реальні історії із життя бабусі авторки, але зі збереженням головного — життям, яким воно є насправді. «Жизнєнні історії» відкривають справжнє життя середини, кінця XX й початку XXI століття — Друга світова війна, економічні кризи, політичні гоніння та репресії, крах Радянського Союзу і життя у вільній країні. Про улюблені книжки Софії Мокій читайте у матеріалі.
Остання прочитана книжка
Остання книга, яку я прочитала, була «Природа всіх речей» Елізабет Ґілберт. Морські експедиції XVIII століття, екзотичні рослини з усього світу (і дуже багато латині), відкриття перших ботсадів, морські торгові шляхи, і любов до природи через призму життя жінки, яка випередила час століття на два.
Книжка, яку ви читаєте зараз
Зараз читаю «Сім чоловіків Евелін Г’юго» Тейлор Дженкінс Рід. Це історія про зірку золотого Голлівуду, її життя, зліт до слави і особисті драми. Книга за вайбом нагадує «Місто дівчат» і «Кравчиню з Парижу»: концентрація на житті жінок, які творили своє життя, всупереч складнощам. Такі книги насправді були моїм натхненням при написанні власної книжки про ще одну сильну жінку.
А ще мій Еверест цього року «У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста французькою.
Книжку, яку хочеться радити кожному
Дуже складно обрати одну, але я обожнюю «Великого Гетсбі» Фітцджеральда. Мені дуже подобається, як він передає дух епохи джазу, коли Перша світова вже закінчилася — і всі трохи видихнули й почали жити рік за два, наздоганяючи втрачений час.
Книжка, яку ви перечитуєте чи перечитували не раз
Я дуже люблю класику і багато книжок періодично перечитую. Мені подобається щоразу знаходити якісь нові сенси в цих творах і наче так простежувати як змінилися мої власні погляди з часу останнього читання. Тобто це майже ретроспективна практика. Я б назвала «Гордість та Упередження» Джейн Остін, «Віднесені вітром» Маргарет Мітчелл і коротку прозу О’Генрі.
Книжка, яка дуже вплинула на вас чи змінила ваші погляди
Я думала над цим питанням два дні, і зрозуміла, що якби така книжка була, я б одразу про неї згадала. Я до того, що напевно немає якоїсь одної книжки. Ми ростемо, змінюємося, формуємо власні погляди й ідеї — і різні книги допомагають нам на кожному етапі.
Найбільш недооцінена, на ваш погляд, книжка
Не впевнена, наскільки вона недооцінена, але я часто рекомендую цю книгу і мало хто про неї чув — «Смажені зелені помідори у кафе “Зупинка”» Фенні Флеґґ. Це історія про життя маленького містечка 1920-х в штаті Алабама: яскраве дитинство, попри бідність, складнощі в сім’ї, одностатеві стосунки, релігію і расову дискримінацію. Але понад усе це історія про жіночу дружбу, підтримку, любов і добро. Багато добра. Тому я перечитую її в часи, коли хочеться прочитати історію-плед.
Книжка, яку ви не читали і в цьому соромно зізнаватись?
Мене важко зашеймити нечитанням якоїсь книжки, бо якщо не йде, то не йде, правильно? Тому тут скоріше скажу про відомі книги, які я почала, але закинула. Це «Сто років самотності» Маркеса, «Мобі Дік» Германа Мелвіна та «Улісс» Джеймса Джойса. Взагалі, кожен має читати, що подобається. У світі стільки класних історій, кожен може знайти щось своє.
Три книжки, які ви б взяли собою, якби були змушені переїхати кудись і не могли б забрати всю бібліотеку?
«Гетсбі» та «Гордість та Упередження» я вже згадувала, тому тут назву «Вбити пересмішника» Гарпер Лі — тут про складні теми через призму дитинства. «Маленький Принц» Екзюпері — де влучна цитата на кожній сторінці і просте нагадування дивитися на зоряне небо. Третя — «Історія мистецтва» Ернста Гомбріха. Тут все, що треба знати про мистецтво, щоб відчути і емоційно прожити кожну епоху і стиль. Мені вона дуже допомагає готуватися до моїх арт лекцій.
Яку книжку чи книжки ви плануєте/хочете прочитати?
З новинок придивилася до «Шляху ріки» Шеллі Рід. З класичних творів планую прочитати Шекспіра, що поза шкільною програмою (не все ж «Ромео і Джульєтта» з «Гамлетом»).
Що б ви побажали читачам?
Хочеться всім побажати скоріше відчути те, що було у «Великому Гетсбі» Фітцджеральда. Я не про втрачене кохання, ні)) А про таке ж феєричне життя, коли війна закінчилася, економіка піднялася і можна нарешті насолодитися всім хорошим.
