«Я не знав, що робить режисер, але зрозумів, що хочу ним стати»: шлях Джеймса Клавелла, автора роману «Шьоґун»

«Шьоґун» — це перший роман «Азійської саги» від майстра історичної белетристики Джеймса Клавелла, що після виходу спричинив потужний сплеск інтересу до японської культури і став одним із найпопулярніших романів у всьому світі, а також був екранізований Рейчел Кондо і Джастіном Марксом, здобувши 18 нагород премії «Еммі», і ставши найкращим міжнародним серіалом за версією BAFTA TV Awards 2025. Ділимося матеріалом про шлях Клавелла до оповіді про Японію та ролі режисера.

________________________________________________________________________________________________________________________

Читайте також розповідь творців серіалу Shōgun про віддачу й занурення у історію Джеймса Клавелла

________________________________________________________________________________________________________________________

Поки Джеймс Клавелл писав «Шьоґуна» на початку 1970-х, Імператор Японії здійснив свій перший візит до Лондона.

Зазвичай британці дуже гостинні, але коли він приїхав, на вулицях майже нікого не було. Це було моторошно, і мені особисто було дуже прикро. Тож я написав йому листа й надіслав до японського посольства, сказавши, що хочу привітати його у своїй країні; колись я цього не зробив би, але тепер роблю.

Джеймс Клавелл

Коли пан Клавелл говорив, що колись не привітав би Імператора, це було ще м’яко сказано. Адже у 1942 році, коли Клавеллу було 18, він служив британським артилерійським офіцером на Яві, де його захопили японці, і він провів три роки у двох таборах для військовополонених, зокрема у сумнозвісному таборі Чанґі в Сінґапурі. «У 1945 році, — сказав він, — я присягнувся, що кину цеглину у перше японське посольство, яке колись з’явиться в Лондоні».

Тепер же, звісно, ім’я пана Клавелла стало синонімом Японії, і невдовзі, можливо, буде таким і для іншої частини Сходу — Гонконгу, де відбувається дія його бестселера Noble House. Клавелл жив у Гонконзі та часто його відвідував, а його другий роман Tai-Pan також був присвячений цій британській колонії. Проте, хоч книга й мала величезний комерційний успіх, вона вийшла задовго до того, як ім’я Клавелла стало по-справжньому відомим.

З огляду на воєнний досвід Клавелла, дивує вже те, що він узагалі вирішив писати про Схід. Протягом багатьох років він намагався тримати в собі емоції, пов’язані з тими роками, працюючи на різних роботах у Англії. Аж одного дня його дружина, Ейпріл, акторка британського кіно, взяла його на знімальний майданчик.

Я побачив цього неприємного маленького чоловіка в кріслі й зауважив, що коли він говорив чи вставав, на майданчику западав шепіт і люди кидалися виконувати його накази. Коли я спитав, хто це, моя дружина сказала, що він режисер. Я не знав, що робить режисер, але зрозумів, що хочу ним стати.

Натомість він провів три роки, працюючи торговим агентом у сфері кіно, перш ніж переїхати до Сполучених Штатів та Голлівуду.

Пан Клавелл написав кілька сценаріїв, а потім, під час страйку сценаристів у 1960 році, вирішив написати роман на основі власного досвіду військовополоненого. «Ніхто мені не сказав, що я цього не вмію, а дружина сказала, що зможу», — пояснив він. Через дванадцять тижнів він закінчив роман King Rat, який згодом екранізували. Упродовж наступних шести років, коли писав Tai-Pan, Клавелл також створив сценарії до таких фільмів, як The Great Escape та To Sir, With Love, який він ще й сам спродюсував і поставив.

Та справжнім ключем до кар’єри пана Клавелла став саме King Rat — не лише тому, що він утвердив його як романіста, але й тому, що відкрив емоції, які той довго придушував.

У книзі була фраза: “Чанґі був генезисом, місцем нового початку”. Але сама книга стала для мене катарсисом, бо змусила знову замислитися над Японією та її культурою.

Я почав читати про історію Японії, про її національні риси, і тоді мені стало зрозуміліше, чому японці поводилися зі мною та моїми товаришами саме так. Вони вважали, що ми зганьблені, адже в їхній культурі потрапити в полон — це неприйнятно, тоді як ми віримо, що виживши, матимемо змогу боротися наступного дня. Я дуже почав цінувати деякі риси японців.

________________________________________________________________________________________________________________________

Джерело: nytimes.com

Ця стаття вийшла друком 17 травня 1981 року у National edition, розділ 7, сторінка 42, під заголовком: Behind the Best Sellers; JAMES CLAVELL

________________________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Шьоґун», Джеймс Клавелл