«П’ять хвилин із книжкою»: Христина Назаркевич про переклад «Людина моря» Фолькера Вайдерманна

Продовжуємо рубрику «П’ять хвилин із книжкою», присвячену перекладачам і перекладачкам Лабораторії! Цього разу знайомимося ближче із Христиною Назаркевич, перекладачкою біографії Томаса Манна «Людина моря» Фолькера Вайдерманна. Яким є процес перекладу, що найскладніше і що приносить найбільше радості — найцікавіше із розмови публікуємо у матеріалі!

Переклад — один із найважливіших етапів роботи над іноземними виданнями, адже саме перекладач стає диригентом симфонії книжки: задає їй ритму, тону й звучанню, який має бути суголосним із оригіналом. Рубрика «П’ять хвилин із книжкою» присвячена людям, які закохують чи змушують нас ненавидіти героїв книжки, дають їм голос, формують із написаного світу нову реальність. Саме завдяки роботі перекладачів на наших полицях з’являються світові новинки й бестселери українською мовою.

Як книжка впіймала вас «на гачок»?

Насамперед «гачком» був автор, Фолькер Вайдерманн, який є для мене авторитетом у всьому, що стосується німецької літератури. Знаю його праці, стежу за його публікаціями. І, звісно ж, те, що герой книжки – незаперечний німецький класик № 1 ХХ століття. Сама ж книжка впіймала мене і вже не відпускала відразу ж, коли появилася мама Томаса Манна, про яку я приблизно знала, що вона не в Німеччині народилася, але це її бразильське дитинство і переселення в цілком чуже їй середовище просто вразило. 

Розкажіть про цікаві новотвори/неологізми, над якими ви працювали у цій книжці?

Тут усе ж неологізмів не густо. Обговорюється проза найсоліднішого німецького класика як-не-як. В тексті радше чимало рідко вживаних українських слів, адже Томас Манн був прекрасним знавцем мови, тому в перекладах його творів мова доволі багата й різноманітна.

Хоча, скажімо, можна назвати новотвором назву розділу «прапляж»: слово, утворене за аналогією до «праліс» або «праматір» і містить в собі якраз комплекс значень: від місця, де все почалося, до місця первозданного, без людського втручання, ну і для морського задуму важливо, що це саме місце зустрічі людини з морською стихією.

Поділіться найскладнішим моментом перекладу, який майже (або точно) довів вас до сказу? (розкажіть про те, що під час перекладу принесло найбільше болю)

Це, мабуть, переклад назви публіцистичного тексту Манна «Bruder Hitler», в якому він іронічно, з болем, але й серйозно пише про натуру Гітлера, вбачаючи певну спорідненість з ним у плані мистецького складу світогляду (відомий факт художньої освіти Гітлера). Відповідно в визначенні «брат» потрібно було залишитися при спорідненості, але просто перекласти це таким словом, ще й майже не даючи контексту, провадило б до непорозуміння, назва збивала би з пантелику. Тут допомогли українські казки і поширене звертання у казках про тварин «братік»: братік вовк наприклад.  

Найприємніший момент у перекладі: що змусило вас плакати від щастя чи натхненно працювати всю ніч?

Важко було відриватися від тексту, коли в розділі йшлося про один твір як Будденброки чи Смерть у Венеції, чи Маленький пан Фрідеман. Оскільки автор пересипає текст цитатами з цих творів або часто окремими словами з цих творів, яких уже не бере в лапки, але досвідчений читач впізнає ці приховані цитати, треба було занурюватися в тексти оригіналів, витягати ці цитати, іноді йшлося про місце, яке в перекладі в силу асиметричності мов звучало не так дослівно. Тоді, як у випадку з кінцівкою роману Будденброки, хотілося щось пояснити.  Особисто для мене аж у тексті роману Вайдерманна стала зрозумілою цитата, яку помістили на будинку, в якому Томас Манн у Мюнхені працював над Будденброками: три слова, від яких мурашки по шкірі, після всього, що передумав, написав і зрозумів Томас Манн за своє не коротке життя про смерть. Мені не хотілося, щоб фраза українською «Так є!» через свою лаконічність залишилася незауваженою, тому навіть додала примітку з історією про меморіальну таблицю в Мюнхені, звертаючи на це урочисте речення додаткову увагу. Життя продовжуватиметься і після смерті, вірив Манн.     

Якби повернути час назад, чи погодилися б ви перекладати цю книжку знову?

Однозначно. Мені страшенно імпонує Манновий пошук себе, творчий і світоглядний. Мене захоплює це існування людини в грандіозній природі, якого, читаючи свого часу твори Манна, не зауважувала чи не розуміла з такою гостротою.