Слава Сильвії Плат: від фантастичної поезії до видання роману «Під скляним ковпаком»

Читацькі нотатки Томаса Еліота, лайка і цензура у творчості Семюела Беккета, відмова від «Колгоспу тварин» Джорджа Орвелла, відкриття талантів Кадзуо Ішіґуро, Вільяма Ґолдінґа, Сильвії Плат та інших літературних суперзірок — все це синоніми видавництва Faber & Faber, заснованого у 1929 році в Блумзбері. Але як їх вдалось об’єднати і що насправді відбувалось за лаштунками маленької фірми, яка попри нестачі паперу, період Великої депресії й фінансові кризи, стала одним із найбільших незалежних видавництв у світі, що утримує свою першість і донині? «Faber & Faber: Нерозказана історія», яка невдовзі вийде друком у видавництві Лабораторія — це інтимна історія видавництва Faber, сплетена з найцікавіших, найзворушливіших і найдивовижніших листів, щоденників і матеріалів з архіву, розкриває нерозказані досі історії найвидатніших літературних творів, поетів і письменників ХХ століття. Публікуємо уривок з книжки.

Тед Гʼюз до Чарльза Монтейта, 1 червня 1957 року

Англієць мені повністю підходить, оскільки я сам з Йоркширу.

До речі, від сьогодні і до 18 червня змінюю адресу на: Бікон, Гептонстолл Слек, Гебден Брідж, Йоркшир. Після цієї дати зі мною можна сконтактуватися за такою адресою в Америці: Плат, 26, Елмвуд Роуд, Велслі, штат Массачусетс.

Тед Г’юз, звісно, вже був одружений із Сильвією Плат. Вона заохочувала його подавати вірші на здобуття Нагороди за першу публікацію у Нью-Йорку та до видавництва Faber & Faber. Вона навіть працювала його друкаркою. Власна слава ще чекала на неї в майбутньому.

Чарльз Монтейт до Теда Г’юза, 3 липня 1959 року

Останні кілька разів пишу і щораз забуваю, що хотів ще сказати: поезії Сильвії у The London Magazine просто фантастичні. Прошу, передайте їй мої вітання!

Чарльз Монтейт до Теда Гʼюза, 30 жовтня 1959 року

Хотів би ще поцікавитися, а Сильвія пише якісь історії? Якщо так, дуже кортіло би глянути на них. Памʼятаю, вона торік казала, що пише роман, коли ми всі зустрілися у Нью-Йорку. Якщо вона його вже закінчує, то надіюся, вона надішле мені його.

Як би Чарльз не ходив довкола, Heinemann вперше видав і ранні поезії Сильвії Плат, і її роман «Під скляним ковпаком» (спочатку опублікований під псевдонімом).

Сильвія Плат до матері, Аурелії Плат, 24 червня 1960 року

Минулого вечора пішли з Тедом на вечірку, яку Faber влаштували на честь В. Г. Одена. Розпивала шампанське з вдячністю домогосподарки, яка надвечір відпочиває від запаху прокислого молока і підгузків. Під час вечірки Чарльз Монтейт, один із членів правління Faber, покликав мене до зали. Там стояв Тед, оточений Т. С. Еліотом, В. Г. Оденом, Луїсом Макнісом з одного боку та Стівеном Спендером з іншого, і фотографувався. «Тут три покоління фейберівських поетів, — зауважив Чарльз, — чудесно!» Звичайно ж, я неймовірно ним пишалася. Теду прекрасно пасувало місце серед великих митців.

Том Фейбер до Енід Фейбер, 15 грудня 1962 року

Звісно, треба щоб у де ла Маре і Кроулі був більший пакет акцій. Нам варто усвідомлювати: що більше вони ідентифікують себе з компанією, то морально важче нам продати наш капітал за вигідною ціною, яка, на мою думку, зараз теоретично можлива (у три або чотири рази вища за нинішню ціну акцій, нічого дивуватися). Мене це не надто обходить, адже ніхто з нас не думає навіть припустити, буцім нам схочеться їй продати. Думаю, у сімейній скарбничці накопичилося вже цілком достатньо, щоб ваші онуки могли виховуватися в такій розкоші, наскільки це взагалі буде їм корисно. Вони, швидше за все, обурюватимуться продажу фірми і втратою можливості працювати і розвивати її набагато більше, ніж тим, що ми нехтуємо можливістю заробити додаткові 100 000 фунтів стерлінгів. Генрієтта призначена для сцени, але, можливо, її брат чи двоюрідний брат відзначиться літературними нахилами!

11 лютого 1963 року померла Сильвія Плат.

Чарльз Монтейт до Теда Г’юза, 15 лютого 1963 року

Щойно дізналися жахливу новину про Сильвію. Ми могли б хоч якось допомогти? Саме поговорив з Пітером дю Сотоєм, і ми сподіваємося, що ви без вагань зв’яжетеся з нами, якщо ми можемо хоч щось для вас зробити.

Френк Пайк до «містера Монтейта (для книжкового комітету)», 24 вересня 1963 року

Ввечері у товаристві зустрів Теда Гʼюза, обговорили перспективу видати збірку останніх віршів Сильвії Плат (або, можливо, йшлося про збірку усіх її віршів, хоча малоймовірно). Хоче отримати хороше роялті за таке видання, тому що, як я розумію, гроші підуть у трастовий фонд для дітей чи щось подібне. Попередні книги Сильвії Плат видавали Heinemann, але Тед каже, що не відчуває до них особливої привʼязаності, хоч вони й пропонують йому роялті у розмірі 12½ %. У мене склалося стійке враження, що він дуже хотів би, аби ми підготували цю книгу на таких же умовах, навіть якщо не зможемо перевершити їхні роялті. Мені здалося, що він планував нам про це сказати, але не знав, як до цього підійти, тож, вочевидь, хотів, щоб я поділився його думками. Гадаю, тепер нам треба зробити якийсь крок у відповідь. 

Чарльз Монтейт до Теда Г’юза, 26 вересня 1963 року

Френк Пайк розповів мені про вашу вечірню розмову. Просто хочу, щоб ви знали: якщо ви запропонуєте нам вірші Сильвії, ми з радістю їх опублікуємо. Судячи з тих, що я бачив у різних журналах, вони просто фантастичні.

Тед Г’юз до Чарльза Монтейта, 7 квітня 1964 року

Саме упорядковую вірші Сильвії. Треба було ще раніше уточнити два питання, та все ж: я можу вплинути на дизайн обкладинки та шрифта? Наприклад, я б хотів, щоб обкладинка була червоною, а шрифт — чорним або жовтим, але краще чорним. Вона уявляла це видання саме так. Дуже просто, спочатку колір, а тоді вже шрифт. Ще одна деталь: вона пишалася тим, що мала далекого монгольського предка. На національному гербі Монголії зображений вершник, який їде на світанні. Її заголовний вірш «Аріель» розповідає про поїздку верхи на коні на світанку, і вона все бавилася з ідеєю розмістити цю маленьку емблему на обкладинці, хоча й не могла вирішити додавати туди троянду чи ні.

А стосовно шрифта, то їй хотілося, щоб він був великим. Той дрібнесенький у «Колосі» від Heinemann її нервував. Шрифт «Яструба під дощем», великий і чорний, дуже сподобався.

Сподіваюся, дизайнер матиме бажання попрацювати з цим.

Чарльз Монтейт до Теда Гʼюза, 22 квітня 1964 року

«Аріель» видалася просто неперевершеною збіркою. Справила на мене величезне враження. На жаль, для нашого осіннього списку книг уже запізно, але ми, безумовно, зможемо випустити книгу навесні 1965 року. [...]

Ви згадуєте про можливе зібрання творів у майбутньому — і ми беззаперечно зацікавлені опублікувати його, коли прийде час. Але перед тим важливо, звичайно ж, переконатися, що Heinemann офіційно повернув вам права на «Колос».

Саме тоді, коли Faber запускали власне музичне видавництво і вперше публікували деяких своїх найважливіших авторів, Дік де ла Маре, схоже, перехворів на якусь нетривалу хворобу. Щоправда, про це свідчить єдине повідомлення від Пітера дю Сотоя. Хоч воно і сповнене співчуття, та все ж передвіщає напруження, що ознаменує кінець десятиліття.

Бертольд Вольпе до Теда Гʼюза, 8 січня 1965 року

Надсилаю вам варіант обкладинки для «Аріель». Містер Монтейт передавав ваші пропозиції щодо кольору та можливого використання малюнків на обкладинці. Після тривалих роздумів я зрозумів, що на обкладинці не вдасться зобразити вершника або троянду, але я використав деякі з кольорів, які ви запропонували.

Чи могли б ви прокоментувати? Аріель — настільки провокативне слово, що я зробив на ньому наголос.

Тед Г’юз до Чарльза Монтейта, 13 січня 1965 року

Щойно отримав копію суперобкладинки «Аріель» від містера Вольпе. Доволі шокуюче, як завжди буває з суперобкладинками. [...]

Новина про Т. С. Еліота стала великим ударом. Здається, ніби все абсолютно перемішалося. Завжди писав з думкою про нього і про те, що він скаже. Будь ласка, повідомте мені про панахиду.

Чарльз Монтейт до Теда Г’юза, 13 травня 1965 року

Днями написав Heinemann, запитав, чи можна видати «Під скляним ковпаком» у нашій серії мʼяких обкладинок. Сьогодні мав приємність отримати згоду. Умови погоджено. Зізнаюся, не певний, коли книга вийде. Звісно, не раніше 1966 року. Як тільки дізнаюся більше, обовʼязково дам знати.

І ще один момент. Гадаю, продажі суттєво відрізнятимуться, якщо ми вкажемо авторство Сильвії Плат. Ви погодитеся? Уже ні для кого не секрет, хто така «Вікторія Лукас». І ми завжди можемо додати якусь маленьку бібліографічну довідку на початку, щоб стало зрозуміло, що книгу спочатку видали в твердій обкладинці під цим псевдонімом.

Тед Г’юз до Чарльза Монтейта, 15 травня 1965 року

Радий чути, що «Під скляним ковпаком» переходить до вас. Гадаю, цілком правильно тепер видати її під справжнім іменем. До того ж важливо опублікувати разом з поезіями, як на мене. Я говорив з Аланом Сіллітоу на тижні, він якраз перечитав її і сказав, що це одна з найкращих книг, які він читав. Коли розумієш, що авторство належить тій самій людині, що й поезії, роман дійсно виходить з категорії, де міг б залишатися в іншому випадку.

Передзамовити книжку «Faber & Faber: Нерозказана історія», Тобі Фейбер