Чому інновації впроваджуються повільно, звідки взялися аліменти і перші гроші: уривок із книги «Найкоротша історія економіки» Ендрю Лі

Чи замислювались ви про те, які саме економічні сили стоять за війнами, інноваціями і реформами? Як епідемії сприяли виникненню капіталізму і ринкової системи, а винайдення плуга — зростанню гендерної нерівності? І якою ціною сформовані ключові ідеї економіки, яким ми слідуємо й донині? «Найкоротша історія економіки» Ендрю Лі —  це пізнавальна і водночас розважальна книжка від професора економіки Австралійського університету Ендрю Лі, яка розкриває історію економіки від перших згадок давніх часів до кризових реалій сучасного світу. Автор досліджує, як економічні ідеї впливали на світ раніше, чому вони продовжують формувати світовий порядок тепер і чи можливо змінити їх у майбутньому.

Секрет економіки полягає в тому, що найпотужніші досягнення виникають із жменьки великих ідей, які можуть бути втілені в життя будь-ким.

Ендрю Лі

РЕВОЛЮЦІЇ, ЕКСПАНСІЯ І НЕРІВНІСТЬ

Суспільства, що виникли в результаті неолітичної революції, часто були вкрай нестабільними. За 500 років існування Римської імперії нею правили 77 імператорів. Половину з них вбили, а ще більше загинули в бою чи вкоротили собі віку. Лише кожен третій імператор помер з природних причин. Наприклад, Нерон після надзвичайно кривавих вісімнадцяти місяців перебування при владі наклав на себе руки, Гальбу вбили, Отон вкоротив собі віку, Вітеллія теж убили. Римляни і війну вели по-римському (Bellum Romanum) — супротивника намагалися подолати всіма можливими способами не тільки на полі бою (знищували посіви, ґвалтували жінок, ув’язнювали або страчували полонених). Жертви жорстокої експансії Римської імперії могли би, напевно, думати що їм жилося би краще, якби неолітична революція не сталася. 

Ще один несподіваний негативний результат осілого землеробства — зменшення різноманітності харчування. Мисливці-збирачі споживали різноманітні ягоди, горіхи та м’ясо тварин, натомість раціон людей у землеробських громадах часто складався лише з кількох крохмалистих рослин. В одному дослідженні, порівнявши рештки скелетів до і після неолітичної революції, виявили, що середній зріст людини зменшився приблизно на 10 сантиметрів. Гоббс мав рацію, що життя в первісному стані було «коротким», але першим наслідком неолітичної революції стало скорочення населення. 

Спершу неолітична революція призвела до зростання рівня недоїдання, поширення хвороб у містах через скупчення людей, а також до поглиблення нерівності. Водночас це також сприяло появі новаторів, які, зрештою, заклали фундамент довшого і кращого життя, ніж у наших предків із кам’яного віку. Рільництво не лише створило умови для панування капризних диктаторів, але й середовище, в якому люди могли думати про вдосконалення себе і світу. 

Інтелектуальна еліта мала час на обмірковування ідей, побудову моделей і вигадування нових способів взаємодії зі світом. Стародавні месопотамці зробили прорив у математиці, картографії, писемності та будівництві вітрильників. У Стародавньому Єгипті втілювали інновації в мистецтві, писемності та архітектурі. Цивілізація Мая зробила відкриття в астрономії та літописанні. Стародавні греки мали значні досягнення в науці, технологіях, літературі та демократії. У Стародавньому Римі навіть започаткували первісну форму держави загального добробуту. З 98 до 272 року н. е. діяла програма, відома під назвою alimenta (харчування (лат.), в рамках якої сиріт і дітей із бідних сімей забезпечували їжею та оплачували їхнє навчання. Однак допомогу отримувала лише частина нужденних, а імператор Авреліан скасував її. 

Сфери, у які суспільства вкладали свою винахідницьку енергію, дуже різнилися. Щоб побудувати піраміду Хеопса в Гізі близько 2600 року до н. е., були необхідні знання тригонометрії і теореми Піфагора. Піраміда залишалася найвищою спорудою у світі впродовж наступних 3800 років. Проте стародавні єгиптяни не винайшли колесо — вони покладалися на десятки тисяч робітників, які на санах тягали кам’яні брили з кар’єрів. Стародавні римляни будували акведуки й гарні високі будівлі зі складними склепіннями. Проте водяне колесо чи вітряки не були поширені, і лише після падіння Римської імперії водяні млини стали звичним явищем у всій Європі.

Чому видатні мислителі тієї епохи не приділяли більше уваги приладам, які б полегшували працю?

Економіка пропонує відповідь. Коли вартість робочої сили низька, менше стимулів інвестувати в технології, які роблять працівників ефективнішими. У сучасну добу європейські ресторани інвестували в електронні системи замовлень на десятиліття раніше, ніж ресторани в США. Причина проста: наймати офіціантів у Європі дорожче, тому компанії зацікавлені в тому, щоб вони були максимально продуктивними.

Аналогічно, коли новатори Стародавнього Єгипту та Стародавнього Риму розглядали найнагальніші технологічні проблеми, вони робили це в суспільстві, де більшу частину роботи виконували поневолені люди. З такою великою кількістю рабів панівний клас не був зацікавлений у підвищенні продуктивності праці поневолених. Рабство в Стародавньому світі було не лише морально неправильним — воно також робило людей менш продуктивними.

Подібні проблеми виникли в Стародавньому Китаї, де через велику кількість робітників стимули для впровадження інновацій були низькими. Китайці значно випередили своїх європейських сучасників у виготовленні шовкових тканин, виробництві предметів із бронзи та сталі, а також у використанні паперу для письма. Магнітний компас винайшли в Китаї десь у IV–II столітті до нашої ери. Проте ці винаходи не трансформували економіку в очікуваний спосіб. У Стародавньому Китаї аристократи становили більшість у панівній еліті, тому переважала думка, що купці й торгівля не заслуговують на повагу. Як наслідок, інновації в металообробці здебільшого стосувалися зброї і творів мистецтва, а не практичних інструментів. Винахід компаса сам собою не перетворив Китай на провідну морську державу. Для економічного зростання недостатньо лише винаходів — потрібні правильні інституції, щоб винаходи змінювали життя.

На островах Яп у Мікронезії як гроші використовували кам’яні скульптури. Найбільший із цих каменів був 3,6 метра в діаметрі. При зміні власника камінь не переміщали — натомість кожен мешканець громади робив для себе запис про нового власника. Зважаючи на це, великі кам’яні скульптури виявилися незручними для торгівлі.

ГРОШІ

Одним із винаходів, який з’явився в багатьох стародавніх суспільствах, були гроші. Гроші виконують три функції. По-перше, це міра вартості, що забезпечує єдину форму для вираження цінності різних предметів. Замість того, щоб говорити, що дві корови варті однієї сокири, ми можемо стверджувати, що за одну срібну монету можна купити 2 корови або сокиру. По-друге, це засіб нагромадження, що дає змогу утримувати багатство у формі, яка не гниє і не вмирає. По-третє, це засіб обігу, що спрощує торгівлю між людьми, які, можливо, хочуть купити двох корів, але не мають сокири, яку можна було б запропонувати на обмін. 

Гроші виникли в різних формах. У Стародавній Греції монети під назвою drachma («жменя») почали карбувати між 700-м і 600-м роком до нашої ери. На античних Олімпійських іграх переможці разом з оливковими вінками отримували призи в розмірі до 1000 драхм. Римляни взялися випускати свої гроші відносно пізно — перші срібняки почали карбувати у 269 році до нашої ери біля храму Юнони Монети. Через це на деяких містився напис Moneta (звідси англійське money і монета в інших мовах).

Монетами стало простіше платити за повсякденні речі, а в подорожах їх можна було носити в торбинці на поясі. Вони були важливим аспектом розширення Римської імперії. Часом люди вперше дізнавалися про нового імператора, коли бачили його зображення на монеті.

Однак монети  — не єдина можлива форма грошей. На островах Яп у Мікронезії як гроші використовували кам’яні скульптури. Найбільший із цих каменів був 3,6 метра в діаметрі. При зміні власника камінь не переміщали — натомість кожен мешканець громади робив для себе запис про нового власника. Зважаючи на це, великі кам’яні скульптури виявилися незручними для торгівлі, але така практика — не рідкість. У сучасному світі центральні банки іноді зберігають золото у своїх сховищах. Коли золото продають, часто роблять лише запис в електронній книзі обліку, а фізично золото взагалі не переміщується. Полінезійці ідею зрозуміли би.

Чи то у формі скульптур, чи то у формі монет, загальною рисою грошей у ту епоху було те, що вони мали самостійну вартість. За винятками, коли купці виписували один одному векселі, гроші робились із чогось коштовного. Ситуація змінилася близько 1000 року, коли китайський уряд уперше у світі випустив паперові гроші — папірці без власної цінності, які являли собою символ вартості.

ТОРГІВЛЯ

Іншим аспектом розвитку економіки стало збільшення обсягів торгівлі між регіонами. Як ми побачили на прикладі Індської цивілізації, завдяки спеціалізації всередині суспільства уможливилось виробництво нових товарів (одяг та знаряддя праці). Своєю чергою, це привело до спеціалізації між суспільствами, яка є основою для торгівлі. Коли одне суспільство порівняно краще виробляє товар або надає послугу, то воно потенційно може отримати вигоду від торгівлі.

Стривайте, чому я написав порівняно краще, а не просто краще? Щоб зрозуміти це, повернімось до спеціалізації робочої сили. Припустимо, що найкраща гончарка в селі є також найкращою пекаркою. Тепер уявімо, що вона в 10 разів краща за інших у гончарстві, але лише вдвічі — у пекарстві. У цьому прикладі результати діяльності громади будуть найкращими, якщо вона витрачатиме весь свій час на гончарство, а хліб купуватиме в когось іншого.

Випадок гончарки поширюється також на країни, міста й регіони. Уявіть, що в Стародавньому Китаї виробляли шовк і золото дешевше, ніж у Стародавньому Римі, але водночас китайці були вдесятеро ефективнішими у виробництві шовку й лише вдвічі — у видобутку золота. У цьому випадку для Китаю було б доцільно експортувати шовк та імпортувати золото. Торгівля вздовж Шовкового шляху залежала лише від порівняльних переваг, а не абсолютних. Навіть країна, яка виробляє все більш ефективно, ніж її сусіди, може отримати вигоду від торгівлі.

Проте є причина, чому навіть сучасні суспільства не імпортують важкі, малоцінні товари, як-от гравій. Якщо вартість транспортування є вищою за вартість товарів, що перевозяться, торгівля стає економічно невигідною. Навіть після винайдення колеса, через погану якість більшості доріг, зазвичай легше було прив’язувати вантажі до спин коней і верблюдів, ніж перевозити їх возами. Як наслідок, сушею переважно перевозили вино, оливкову олію, коштовне каміння, цінні метали та рідкісні спеції. Приблизно в 300 році н. е. ціна возу пшениці зростала вдвічі при перевезенні на відстань 500 кілометрів. 

Передзамовити книжку «Найкоротша історія економіки» Ендрю Лі