«Дружинам потрібно більше, ніж вишуканий посуд»: уривок із книжки Джин Мекін «Закохані в Пікассо»
«Закохані в Пікассо» — це сміливий, розкішний портрет великого митця та жінок, які надихали, розчаровували, кохали та ненавиділи його. Крізь всю історію проходить тема любові та вірності, а також того, що ці речі означають для різних людей. Видання доповнене авторською приміткою, що пояснює, які персонажі із роману про Пікассо є реальними історичними постатями. Ділимося уривком із книжки у матеріалі!
__________________________________________________________________________________________________________
Так, у нього було багато коханок, але у творчих колах Франції після Першої світової війни люди, можливо, були менш стриманими, ніж в інші епохи. Жінки, як і чоловіки, прагнули й знаходили задоволення та пригоди. Це ж були «запальні двадцяті», «втрачене покоління»!
Із матеріалу-знайомства із авторкою книжки «Закохані в Пікассо» Джин Мекін
__________________________________________________________________________________________________________
Пізніше того ранку, коли я прийшла з дітьми на пляж, Ольга з Пауло вже були там. Пабло не було видно. Я спокушалася бути з Ольгою непривітною через її вчинок, точніше, її спробу щодо Анни, та вирішила, що стриманість буде кращою стратегією. То був маленький пляж, і якщо вже нам довелося його ділити, доведеться й бути чемними.
Але непривітною виявилася Ольга, яка проігнорувала моє «доброго ранку» та розвернулася до мене спиною. Вона завернула парасольку так, щоб взагалі мене не бачити.
«Нещастя. Ревнощі. Вона носить їх на собі, наче шкірну хворобу», — подумала я. Звичайно, Пабло непростий. Він глумиться над нею своїми романами та поглядами, які проводжають кожну жінку, яка заходить до кімнати. Та все ж я більше симпатизувала Пабло, який був теплим, а не крижаним, як-от Ольга, та вмів бути щедрим і заохотливим, яким він бував із Джеральдом. Та водночас була вдячна, що мій чоловік був вірним та ніколи так не дивився на інших жінок. Вдячна, що ми з дітьми мали все, чого потребували.
Пауло, який грався з відерцем та лопаткою, раптом закричав від болю. Ми з Ольгою, підбігши до нього з різних кінців пляжу, почали розглядати набряклий пальчик, який він здійняв угору. З перевернутого іграшкового відерця чкурнув краб, і хоча Ольга дала Пауло льодяник, той хникав, і по щоках у нього текли сльози.
— У мене є мазь, яка може допомогти, — сказала я.
— Справді? — сказала Ольга, здійнявши одну досконало вигнуту брів.
Я дістала тюбик з кошика, в якому були ключі, книжки, яблука, додаткові рушники — все, що, могло знадобитися під час тривалого перебування на пляжі. Коли я втерла мазь у крихітний пальчик Пауло, він посміхнувся мені та радісно помахав обома руками в повітрі.
— Я бачила, — прошепотіла до мене Онорія, повернувшись на нашу підстилку, — той крабик був зовсім маленький, — її плечі були рожевими від сонця, а волосся вилося від морської солі.
— Та гадаю, йому було боляче, люба. Піди пограйся з братиками й остерігайся крабів. Гаразд? — розправивши свій пляжний рушник, я спостерігала за їхньою грою з-попід свого капелюха.
Коли трохи згодом прийшов Пабло, Ольга спала на піску. Від Пабло пахнуло скипидаром.
— Ви малювали, — сказала я, підводячи на нього погляд від журналу, який читала. — Вам позувала Ірен?
Він сів на підстилку поряд зі мною, торкаючись мене плечем. Мені довелося стриматися, щоб не схилитися до нього ближче.
— Так, — прошепотів він, перетворюючи нашу розмову на потаємну, інтимну, — бідолашна Ольга. Це зробить її ще більш нещасною. — Він задоволено посміхався.
— Ви б могли докладати з нею трохи більше зусиль, Пабло. Справді могли б.
Пабло кивнув:
— Хай так. Вона вважає, що я повинен почуватися відповідальним за її нещастя. Але я не почуваюся. Я дав їй усе, чого вона бажала. Шлюб. Дитину. Тарілки з лімозької порцеляни, щоб їй було чим вразити гостей, — його очі блиснули, коли він це говорив. Якщо вірити поширеним пліткам, Ольга була марнославною та полюбляла, коли її чоловік-митець носив пошиті на замовлення костюми та купував шовкові штори в їхню паризьку квартиру в дуже престижному районі.
Для Пабло скінчилася епоха Бато-Лавуар, тієї переповненої митецької халупи на Монмартрі, де він готував їжу на газовому пальнику, спав на матраці на підлозі в односпальній кімнаті, яка одночасно слугувала домівкою та студією, й мився у фонтані на вулиці. Гадаю, йому цього бракувало. Гадаю, легко вірити в те, що ми щасливі у злиднях, та насправді ми щасливі в молодості, коли нас не долають турботи.
— Дружинам потрібно більше, ніж вишуканий посуд, — відповіла я. — Їм потрібно почуватися коханими, — але Пабло вже розгорнув свій альбом для малювання й витяг з кишені сорочки олівець.
— Не рухайтеся, — сказав він. — Не дивіться на мене. Дивіться на море.
Я чула скрегіт олівця на папері та відчувала, як його очі вивчають вигини та кути мого обличчя й мою поставу.
— Ви — протилежність Ірен. Вона скандальна. А ви спокійна. Гадаю, я вас часто малюватиму.
Той перший малюнок було майже завершено, і він відволікся на чайок, які пролітали в нас над головою, проводжаючи їхній політ поглядом і вказівним пальцем, та втративши до мене інтерес.
Бідолашна Ольга. Кохати такого чоловіка.
Незабаром прийшов Джеральд, позаду якого йшла Анна з кошиком.
— Пікнік, — оголосила вона. — Персики, хліб, сир. Салат з омаром.
Ольга, яка дрімала була під пляжною парасолькою та щойно прокинулася, обернулася й побачила Пабло, який сидів поряд зі мною, та Анну, яку не звільнили на її вимогу та яка розпаковувала кошик. Обличчя Ольги охмарилося, й у поразці вона впала на лікті.
— Я не хочу їсти, — сказала вона.
— То нам більше дістанеться, — відповів Пабло.
Ми з Джеральдом переглянулися понад келихами охолодженого білого вина. Мені хотілося, щоб Ольга з Пабло повернулися до Парижа, залишивши нас у спокої. А потім я уявила пляж без них, пригадала той маленький сплеск радощів, який відчувала щоразу, коли бачила його, і мені здалося, що й сонце потьмяніє, якщо він поїде.
Пабло спостерігав, як Анна, нахилившись, накривала нам на обід. Він знову розгорнув альбом для малювання. Його очі мандрували з її постаті до альбому і назад — швидкі рухи, хутке пересування олівця на папері та зміна виразу його обличчя з надокучливого та бешкетного негідника на зачарованого дивом дитя.
__________________________________________________________________________________________________________
Купити книжку «Закохані в Пікассо», Джин Мекін
В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними
Замовляйте книги на сайті інтернет-магазину laboratory.ua: кешбек і безкоштовна доставка за замовлення від 500 грн
