Майкл Каннінґем — автор романів «Дім на краю світу», Flesh and Blood, Specimen Days, By Nightfall, The Snow Queen, збірки A Wild Swan and Other Tales та нонфікшн книги Land’s End: A Walk in Provincetown. Він є лауреатом премії Вайтінґа та стипендії Ґуґґенгайма, лауреатом ПЕН, Фолкнерівської та Пулітцерівської премій. У матеріалі ділимося відповідями автора про шлях до кар'єри письменника й знакову книжку, яка зробила із Каннінґема читача.
Творчість Майкла Каннінґема завжди тримає фокус на плинності часу. Із семи його романів чотири мають назви, що відображають цю одержимість: The Hours (1998), вільна інтерпретація Місис Делловей Вірджинії Вулф; Specimen Days (2005); By Nightfall (2010). Каннінґем є професором практики художнього письма в Єльському університеті. Його твори публікувалися у виданнях The New Yorker та The Best American Short Stories. Книга The Hours стала бестселером New York Times.
_______________________________________________________________________________________________________
Читайте уривок із книжки Майкла Каннінґема «Дім на краю світу», а також розмову із перекладачкою книжки Ярославою Стріхою.
_______________________________________________________________________________________________________
Як Ви стали письменником?
У дитинстві я був дивакуватою дитиною-художником, а не письменником. Хотів стати художником, поки в коледжі не побачив, що інші студенти справді «горять» цим. А я — ні. Почав писати жахливі оповідання, бо любив історії. І зрозумів, що в мене є нескінченний інтерес до того, як створити щось живе лише за допомогою слів. Треба мати не лише талант, а й нав’язливу впертість — сидіти, переписувати речення 20 разів. Я знав талановитих людей, які цього не мали. Як казала Мерилін Монро: «Я була не найкрасивішою, не найталановитішою — я просто хотіла цього більше за інших».
Чи стали Ви кращим письменником за останні 10 років?
Сподіваюся, що так. Але це не завжди так. Багато письменників створили свої найкращі твори рано. Я досі вчуся писати. Моне до останнього не міг намалювати рух очерету під водою. І помер, намагаючись. Ідея довічної роботи без остаточної майстерності — мені це близьке.
Чи збираєте Ви власну бібліотеку?
Є люди, які колекціонують перші або ж рідкісні видання, обожнюють книги як об’єкти. Я — ні. Мені байдуже до рідкісних примірників. Книга для мене — просто носій мови. Я люблю книги, в мене їх дуже багато, але я не прив’язаний до них матеріально.
Ви назвали одну зі своїх книжок The Snow Queen — хоч вона й не є адаптацією історії Андерсена. Як Ви обираєте назви?
Це інтуїтивно. Частина письма пояснюється логікою, частина — містикою. Іноді просто знаю назву з самого початку. Назву The Hours я вкрав у Вірджинії Вулф, яка спочатку так хотіла назвати «Місис Делловей».
З цією назвою було складно. Книжка вже була майже дописана, а назви все не було. І раптом, здається, під час поїздки по трасі в Лос-Анджелесі — вона просто з’явилася.
Поговорімо про Вірджинію Вулф. Що Вас привабило в «Місис Делловей»?
Я виріс у Лос-Анджелесі та навчався в не дуже вимогливій державній школі. Мені подобалася дівчина — надзвичайно красива, розумна і лячна для більшості. Я боязко спілкувався з нею, і вона якось згадала, що, окрім обов’язкової шкільної програми, читає ще й позакласну літературу, зокрема дуже любить Вірджинію Вулф. Я подумав: якщо зможу поговорити з нею про Вулф, можливо, вона закохається в мене або принаймні перестане ігнорувати.
Я пішов у шкільну бібліотеку — такий собі контейнер на бетонних блоках — і «Місис Делловей» виявилася єдиною книжкою Вулф, яка там була. Скажімо так: я намагався її прочитати. Для мого неначитаного 15-річного мозку це було абсолютно незрозуміло.
Та Ви все ж її дочитали?
Так, я дочитав, але не зрозумів сюжету. Я вперше побачив таку мову — ті довгі, прекрасні, витончені речення з крапками з комою й дужками. Я не завжди розумів, що означають ті речення, але вони мене вразили. Здається, я навіть сказав цій дівчині щось на кшталт: «Мова в «Місис Делловей» як гітарний риф Джимі Гендрікса, правда ж?» Я досі так думаю, але на неї це не справило враження. Та саме це зробило з мене читача.
Скільки разів ви перечитували «Місис Делловей»?
Втрачено лік. Коли я починав писати The Hours, я перечитав «Місис Делловей» ще раз і потім відклав, щоб більше не заглядати. Хотів писати під впливом Вулф, але не імітуючи її стиль.
З віком «Місис Делловей», напевно, щоразу відкривалася по-іншому?
Безперечно. Ми не маємо часу прочитати всі великі книжки навіть раз, тож треба перечитувати ті, які нас справді зачіпають, раз на 10 років. Це умовна цифра, але вона працює. Ти той самий, але водночас зовсім інший читач.
Чи користуєтесь соцмережами?
Instagram — єдиний застосунок соцмереж, який я використовую. Я його люблю, бо він дає змогу побачити уривки з життя інших людей. Мені, парадоксально, більше подобаються буденні пости: ось що ми їли на вечерю, ось який туманний ранок.
Для мене Instagram робить те, на що я найбільше сподівався в перші роки інтернету: допомагає нам жити в більшому, густонаселеному світі. Включно з фото домашніх улюбленців, тортів на день народження… що, звісно, може видаватися нудною буденністю. Але я так це не бачу. Мене цікавлять подробиці життя інших. Інакше як ще отримати стільки подробиць про стільки незнайомих людей?
Instagram, по суті, не є хронологічним. Якщо дуже хочеться, можна подивитись стрічку когось і зрозуміти, які пости новіші, а які давніші, але для більшості з нас усе це — постійне теперішнє. Я досі часом отримую лайки на пости трирічної давнини.
У цьому контексті: що може художня література, чого не може Instagram?
Література досі залишається найефективнішим способом передати, як це — бути кимось іншим. Вона може дістатися глибше, ніж навіть біографії. Можливо, я знаю Емму Боварі чи Леопольда Блума краще, ніж деяких моїх друзів.
Але Instagram робить інше з наративом — так само як кіно, телебачення, будь-яке явище, пов’язане з нашим колективним життям. Ми, звісно, сумуємо через зниження рівня читання, але я впевнений, що література виживе. І, зізнаюсь, я зовсім не проти бачити фото тих із нас, чиї життя, можливо, не годяться для великих романів, але все одно є частиною великої картини.
_______________________________________________________________________________________________________
Джерело: berkshiremag.com
_______________________________________________________________________________________________________
В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними
Замовляйте книги на сайті інтернет-магазину laboratoria.pro: кешбек і безкоштовна доставка за замовлення від 500 грн
Більше актуальних видань шукайте за посиланням у книжковому інтернет-магазині laboratoria.pro
