Стояти на позиції любові та поваги до життя: відгук літературознавця Тараса Пастуха на книжку «Нерухомість» Анни Грувер

Тарас Пастух — літературознавець, критик, професор Львівського університету, доктор філологічних наук. Досліджує українську модерну поезію, сучасну українську літературу, франкознавство. Лауреат премій імені М. Возняка та О. Білецького, стипендіат програми Фулбрайта. Укладач літературно-художніх видань, автор низки наукових та літературно-критичних публікацій, однією з яких є і відгук на книжку Анни Грувер «Нерухомість». Тож запрошуємо прочитати розгорнуту рецензію про памʼять, любов до життя та тонку межу між особистим і спільним досвідом.

__________________________________________________________________________________________________________

Читайте розповідь Анни Грувер про те, як з'явилась ідея роману, а також переглядайте добірку цитат

__________________________________________________________________________________________________________

Новий роман Анни Грувер «Нерухомість» справляє гарне враження і становить собою наступний етап її творчого розвитку. З одного боку, тут радо упізнається вже знаний за попереднім романом «Її порожні місця» авторський стиль (чутлива оповідь із увагою до деталей; настроєвість та камерність, яка може акцентуватися згадкою музичних творів чи сугестивних символів; відвертість, яка прагне збільшити представлення різних ситуацій життя і передбачає співрозуміння; символізація певних явищ із виходом подекуди в сюрреалізм; колажування — наприклад традиційних літературних способів оповіді та новітніх, цифрових). А з іншого — новий роман розширює бачення сучасного життя, представляє нові проблеми та форми цього життя. Тож романна оповідь працює на двох можливих рівнях: підтверджує читацькі очікування і спростовує їх (це стосується і тих, хто читав перший роман, і тих, хто його не читав, а взявся відразу за другий).  

Можна сказати, що головна героїня «Нерухомості» Миша — це Анна Дерман (з «Її порожніх місць») на новому етапі своєї життєвої дороги. І на цьому етапі вона зіштовхується з новими проблемами та викликами: кохання і зрада, війна й біженці, інформаційні технології та маніпуляції, соціальні проєкти й культурна гегемонія. І відповідно до своїх сил та можливостей вона намагається дати із цим всім раду і залишитися собою. А останнє — найважливіше. Миша стоїть на позиції любові та поваги до життя, що зумовлює її прагнення підтримувати та плекати ті його форми, які «зверненні в майбутнє».  

Коли в автора/авторки виходять два романи протягом трьох років, то існує можливість самоповторів і образних «накладок». І приємно відзначити, що «Нерухомість» не повторює «Її порожніх місць». Другий роман більш настроєвий, субтельніший в почуттях. Його доцентрова структура фокусується на головній героїні й в динаміці являє її внутрішні імпульси, рефлексії, прагнення та переконання.

«Нерухомість» стилістично акцентованіший (аби не казати — вправніший). На мою думку, назва «Нерухомість» дзвенить як келих з богемського кришталю, а от назва «Її порожні місця» «фонить», як сказав би Барт, двозначними асоціаціями. Також в «Її порожніх місцях» був образ Майстра Захара, який виглядав, як на мене, не зовсім умотивованим. Натомість в «Нерухомості», здається, все на місці. Навіть Тимченко зі своїми перепадами в настроях та думках ознаменовує відповідний типаж — імпульсивного, «загубленого» хлопця, що через війну опинився в Києві. Добре виписані Мілак, любовна історія з головною героїнею якого явлена наскільки відверто настільки ж тонко, «на своєму місці» Конрад, який у певний момент «вистрілює» в розгортанні сюжету, подружжя Борковських, Патриція і її чоловік (останні є варіаціями польських сімей — щасливої та нещасливої). Другий роман динамічніший за перший, оскільки тут є одна сюжетна лінія. Але не тільки, а й, мабуть, через те, що Потебня називав «ідеалізацією образу» — через відкидання зайвого й наголос на чомусь важливому. Звичайно, що вивищення другого роману коштом критики першого — не найкраща стратегія, але що є, те є. Майстерність авторки зростає. Це очевидно. 

Згадка Валерʼяна Підмогильного в романі дуже знакова. Фактично «Нерухомість» є продовженням тієї традиції урбаністичного роману, яку явив в українській літературі Підмогильний (але не тільки він). Де урбанізм повʼязується з інтелектуалізмом (але останній проявляється органічно і є доречним) і де є відкритий фінал, адже життя триває і далі. З цього огляду показовим є те, як авторка завершила історію взаємин Миші та Мілака — без «закручувань гайок» і остаточних суджень. Авторка залишає читачам право (і потребу) самим міркувати та оцінювати героїв. Мілак — неоднозначний персонаж, він є таким, яким його породила природа і відформатувало суспільство. З іншого боку, згадки Вальтера Беньяміна та Сьюзен Зонтаґ теж дуже промовисті — першого через явлену в романі естетику аури, яку породжують речі (і цю ауру авторці вдається вдало увиразнювати), а другої — через явлення того, як зоровий образ формує наше сприйняття дійсності і може виражати невимовне (прикладів цього зустрічаються на сторінках твору). А ще є згадка про Олега Лишегу, міркування якого задають тон нешаблонного й тонкого бачення суті явищ (побаченого і омовленого, умовності часу)… Інтертекстуальні відсилки в тексті, а їх немало, у свій спосіб маркують інтелектуальне письмо авторки. 

Тут є маса цікавих ситуацій та явищ, які Анна Грувер зробила предметом оповіді і в такий спосіб явила (увиразнила) читачеві: як в монтажі через відкидання, здавалося б, несуттєвих деталей зникає найголовніше; як знецінюються мігранти в загальному дискурсі їхнього представлення; яким ілюзорним в теперішніх часах є прагнення «вкластися» десь поблизу океану в нерухомість і осісти там, подалі від війни; як невтручання стає позицією сприяння злу; як жінка стикається із феноменом старіння тощо.

В «Нерухомості» можна зустріти художницю Ксану (яка вже фігурувала в першому романі). Мабуть, вона створена за реальним та життєво активним прототипом, якщо перемандрувала в другий роман і тут знову піддається критиці. Адже вона краде чужі ідеї, імітує справжнє мистецтво, активно підтримує потрібні соціальні звʼязки, аби «бути на плаву» в мистецьких колах. 

Чудова експресивна кінцівка роману. Зрештою, перший роман теж мав подібну кінцівку. Загалом «Нерухомість» — це добре написаний, якісний текст. Я з інтересом його прочитав. І можна тільки привітати авторку із тим, що цей роман зʼявився!

Тарас Пастух

__________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Нерухомість», Анна Грувер

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними