«Я погашу сяяння Великого Воза заради промінця газового світильника»: 5 цитат із книжки «Сестрині дзвони»
«Сестрині дзвони» — це містичний роман, що поєднує норвезький фольклор і модернізм серед віддаленої похмурої місцини, пронизаної релігійними забобонами й загадками. Густо виткана багата розповідь пов’язує між собою покоління родини Гекне, історії непотамованих пристрастей, спроби вберегти найцінніше, а також те, що судилося та чого не уникнути в непевні часи змін і втрат. Ділимося добіркою цитат із книжки у матеріалі.
_______________________________________________________________________________________________________________
Читайте також
_______________________________________________________________________________________________________________
Доведеться терпіти холоднечу. І холод, і спогад про втрачену надію, яка ось-ось постане перед очима. Доведеться і це витерпіти, як і решту життя. Будь ласкава, мирися з долею. Інакше вже не буде. Ось вона сиділа найхолоднішого дня в році в найхолоднішій оселі Бога. Їй хотілося теплішого одягу, їй бажалося коханого, та навряд чи він їй дістанеться. Вона жадала літа. Літо, урешті-решт, таки настане, хоча б ця мрія здійсниться, на відміну від теплої одежини й коханого. Літо замінить і те, й інше. Сонячне тепло, шерех у кронах осик. Вимитися до скрипу шкіри й блукати босоніж, куди очі дивляться.
Тільки-но суспільство перестає давати собі раду з плеканням життєвих умов, першою страждає культурно-історична мораль. Єгипетські грабіжники гробниць століттями розпродували стародавні скарби; такий уже хід історії. Достатньо однієї окремо взятої людини, у якій голод якоїсь миті візьме гору над здоровим розумом, і — пафф! — скарб, якому чотири тисячі років, уже таємно проданий на базарі.
Усе усталено тут споконвіку, батьками й священниками. Завжди чоловіками. Кожнісінька крона проходила через їхні руки. Усі їхні помисли стосувалися лише корисних набутків. Начеб не існувало у світі свободи й величі, начеб вони протекли крізь замерзлі пальці, начеб їх, мукаючи й кудкудакаючи, затоптали корови та кури. Веретено як крутилося, так і крутиться далі, про витончене шитво годі й думати.
Потрібна сильна воля, щоб поїхати, і не менш сильна воля, щоб залишитися.
Я погашу сяяння Великого Воза заради промінця газового світильника, я вкрию пітьмою Велику Ведмедицю, щоб цілуватися під вуличними ліхтарями.
_______________________________________________________________________________________________________________
Купити книжку «Сестрині дзвони», Ларс Міттінґ
В нашому інтернет-магазині представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними
