«І нарешті нота кінцева»: 5 цитат із книжки Олени Пшеничної «Там, де заходить сонце»

Вірі Тихій — 72. Вона — колишня вчителька української мови, яка навіть уявити не могла, що опиниться у Будинку для літніх людей, куди її привезе єдиний і такий коханий син… Але влітку 2022-го року Віра Петрівна залишається сама: син Толя день і ніч волонтерить, а невістка з дітьми вимушено евакуюються за кордон. Можливо, з хворим серцем й небезпекою навколо дійсно краще перебути поки тут — під наглядом медиків, у компанії «однолітків»? «Там, де заходить сонце» — книга-пластир на кожне зранене серце та водночас надзвичайно чесна оповідь про життя на його заході. Публікуємо 5 цитат із книжки у матеріалі.

_________________________________________________________________________________________________________

Олена Пшенична – українська журналістка, сценаристка, колумністка та громадська активістка. За її плечима – майже 20 років роботи в медіа, зокрема на провідних українських телеканалах. Амбасадорка інклюзії та консультантка проєктів для дітей з РАС благодійного фонду «Голоси дітей». Нині Олена як сценарист створює соціальний контент у співпраці з UNICEF, USAID, Центром демократії та верховенства права та іншими міжнародними та українськими громадськими організаціями. 

Виховує двох дітей: доньку-підлітка та п’ятирічного сина. Після того, як три роки тому хлопчику діагностували аутизм, Олена стала амбасадоркою інклюзії та консультанткою проєктів для дітей з РАС благодійного фонду «Голоси дітей». 

_________________________________________________________________________________________________________

Читайте уривок із книжки «Там, де заходить сонце», а ще матеріал про книжки, які читає Олена Пшенична і розмову із Ростиславом Семківим про те, як виникали персонажі книжки і як вони змінювалися у процесі написання. 

_________________________________________________________________________________________________________

І нарешті нота кінцева. Її в парфумерії називають «шлейф». Зазвичай людина починає чути її лише за кілька годин. Але Віра Петрівна відчула одразу, щойно переступивши поріг. І це — самотність. Вона тут усюди. Вона тут в усьому. Міцно в’їлася в стіни. Розпласталася на підлозі. Звисає з натяжної стелі. Проростає з численних вазонів. Скрипить під кріслами колісними. Просто є. Як основа усього цього запаху. Запаху, під назвою старість.

— Серце витримує все, — зітхає Демидович, — Інша справа: хіба це життя?

А що там розказувати? Якщо правду, то вона як організм людини на сімдесят відсотків складається... ні, не з води, а з туги.

Для матері її діти всігда будуть самі красіві. І хароші. Даже якшо ні.

Ми живі, доки ми віримо, синку. І якщо ми досі живі, отже, віри у нас вдосталь.

_________________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Там, де заходить сонце» Олени Пшеничної

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними