Хіти продажів Лабораторії: що найчастіше купували у липні?
У липні поруч із сучасними українськими бестселерами читачі однаково охоче відкривали для себе світову класику, гострі репортажі, детективи, романтичні історії й канонічний нонфікшн. Лаборанти зібрали книжки, які стали вашими фаворитами цього місяця — можливо, серед знайдете і своїх фаворитів!
________________________________________________________________________________________________________________________
10
«Я змішаю твою кров із вугіллям», Олександр Михед
#Російсько-українська війна, подорож, есеїстика, історія України
Війна показала мені речі в моєму розумінні очевидні, але не пов’язані саме з Донбасом. Щось мені підказує, що всі ці штуки доволі універсальні для всього нашого українського суспільства. Це тотальна безпорадність звичайного громадянина перед інформацією, маніпуляцією, пропагандою. Беззахисність і тотальна відкритість.
Наприкінці 2016-го року Олександр Михед вирушає у подорож шістьма містами Донеччини та Луганщини, що нині відомі кожному з нас.
Бахмут.
Костянтинівка.
Покровськ.
Сіверськодонецьк.
Лисичанськ.
Добропілля.
Розкопуючи пласти історії, письменник розповідає дивовижну історію Сходу, приборкати який намагалися британські й бельгійські інвестори, імперські та радянські правителі. Проте найважливіше для автора — почути голоси місцевих жителів.
І разом пошукати відповіді на запитання: якою ціною дається кожна тонна видобутого вугілля? Чи існує так звана «донбаська ідентичність»? Як одна з найстаріших черепах у світі пов’язана із заснуванням Донецька? І якою ціною імперія перетворила степи Дикого поля на складову свого міфу?
У книжці вміщено унікальні розмови з відомими письменниками, митцями, істориками, які народилися на Сході: Сергієм Жаданом, Алевтиною Кахідзе, Ігорем Козловським, Романом Мініним, Володимиром Рафєєнком та Оленою Стяжкіною.
«Я змішаю твою кров із вугіллям» перекладена кількома мовами і стала класикою українського нонфікшну.
Оповідь про втрачену історію, людей і міста.
Свідчення про безмежну любов до своєї країни.
________________________________________________________________________________________________________________________
9
«1913: Все те, що я конче хотів сказати», Флоріан Іллієс
#Європа, мистецтво, культура есеїстика
«Любов підсвічує цінність любленої людини, стрижень її особистості. Любов відкриває нам очі. Що більше любиш, то ціннішим стає світ».
Марсель Пруст оббиває пороги видавництв та задобрює критиків випічкою, Герман Гессе тікає зі шлюбу на лижах, а берлінський авантюрист Отто Вітте несподівано опиняється на албанському престолі.
1913-й повертається. Після шести років пошуків Флоріан Іллієс знову збирає докупи сотні дивовижних історій про письменників, художників, науковців, аристократів, шахраїв і закоханих. Від мистецьких скандалів і бурхливих романів до відкриттів, винаходів і подій, що змінили світ — усі вони складаються у захопливий портрет останнього мирного року Європи. Ще сотні голосів, сцен і випадковостей. Історії настільки неймовірні, що вони можуть бути лише правдою.
Зверніть увагу: У книзі подано образи та згадки про російських культурних і політичних діячів у контексті, типовому для європейських уявлень про початок ХХ століття. Деякі з цих інтерпретацій можуть не відповідати сучасному розумінню історичних процесів і бути чутливими для українського читача. Видавництво не поділяє поглядів, які суперечать українському історичному досвіду та сучасному контексту.
________________________________________________________________________________________________________________________
8
«У пошуках утраченого часу. Книга 4. Содом і Гоморра», Марсель Пруст
#Лабораторія класики, Франція, філософія, стосунки, ідентичність
Згодом це навело мене на таку думку: насолода теж, як і страждання, галаслива, надто коли після неї — через те, що не треба було боятися дітей, тут про це й мови бути не могло попри не вельми переконливий приклад із «Золотої легенди» — доводилося одразу подбати про гігієну.
Наш молодий оповідач дорослішає, поступово відкриваючи вишукані таємниці світського життя, де, за салонними розмовами й баловими інтригами, ховаються справжні драми. Оголюється подвійність людської природи — любов і ревнощі, пристрасть і сором, світські маски й самотність. Барон де Шарлюс опиняється в тенетах небезпечних пристрастей, тоді як наш оповідач, захоплений почуттями до Альбертини, відкриває руйнівні та водночас життєдайні грані кохання.
«Содом і Гоморра» — четвертий роман із циклу «У пошуках утраченого часу» в перекладі геніального українського перекладача Анатоля Перепаді, що оповідає про зіткнення ілюзій і реальності, де людська душа віддзеркалює свої найпотаємніші суперечності, а час постає як єдина справжня сцена нашого існування.
________________________________________________________________________________________________________________________
7
«Красиві дівчата теж помирають», Юлія Клебан
#Детектив, Київ, розслідуванн, таємниці, українська авторка
Але перш ніж розпочати читання, ви маєте підписати договір про нерозголошення…
Київ, 2018-й рік. Ще вчора Ольга-Олександра (або просто — Оллі) будувала карʼєру в рекламній сфері, а вже сьогодні безробіття підкидає їй «тимчасову» роботу асистентки в Ірини Хижак — інтелігентної і стриманої колишньої адвокатки, яка тихо докопується до правди там, де офіційні структури безсилі.
І поки Оллі приміряє на себе роль то доктора Ватсона, то місіс Гадсон, їхньому дуету випадає розслідувати першу справу: у розпал гуртожитської вечірки накладає на себе руки заможна студентка Ліза Литовська. Однак її батько впевнений, що його єдину доньку — вбили. Які ж насправді секрети приховують студентські кімнати? І чи була жертва вартою порятунку, якщо виявиться, що за фасадом першої красуні ховалося чимало брудних таємниць?
________________________________________________________________________________________________________________________
6
«У пошуках утраченого часу. Книга 5. Полонянка», Марсель Пруст
#Франція, стосунки, класична література, філософія
Річ, зрештою, цілком прощенна, оскільки, хай навіть факти неспростовні, всього не передбачиш. Вихоплюючи якусь подробицю з чужого життя, люди поспішають зробити хибні висновки і тлумачити цю новину, все перекручуючи.
Перша з трьох посмертних книг, які складають «У пошуках утраченого часу», опублікована вперше в листопаді 1923 року, тобто через рік після смерти Марселя Пруста у перекладі геніального українського перекладача Анатоля Перепаді
У глибоко інтимному і психологічно напруженому п’ятому томі епічної саги французького класика Марселя Пруста «Полонянка», наш Оповідач дедалі гостріше усвідомлює суперечність між щирими почуттям і бажанням владарювати й підпорядкувати собі свободу Альбертіни. Він поринає у дослідження несвободи у коханні й інтимних почуттів, що здатні перетворювати щире почуття на в’язницю.
«Полонянка» – це найбільш насичена частина саги, що змушує читачів поринути у власний досвід любові, ревнощів і самотності.
________________________________________________________________________________________________________________________
5
«До побачення, телебачення!», Емма Антонюк
#Журналістика, телебачення, дорослішання, пошук себе, сатира
Телевізор — один із соціальних деміургів, він конструює дійсність. Це голка, яка лусне вашу бульбашку і несподівано боляче вколе. Доки креативний середній клас користується пультом лише для зміни температури в кондиціонері, телевізор розказує вашій сусідці, коли міняти долари, продукує мас-маркетних кумирів, створює та руйнує президентів.
(Емма Антонюк у передмові до книжки)
Віра Дорош зростає у родині, де на три кімнати вдвічі більше телевізорів, а правда змінюється залежно від телеканалу. Вимогливість і жорстокість для неї — виховна норма, а завжди бути кращою — єдиний спосіб заслужити любов. Одного дня через збіг обставин підлітка Віра отримує в руки мікрофон регіональних новин. Так починається трагічний, але водночас і комедійний шлях дівчинки, яка мріє про славу у світі українського телебачення. Компроміси із совістю, курйози, домагання, спокуси і ризик — в її історії ви прочитаєте усе, що передує прямому етеру. Усе, що не покажуть у вечірніх новинах.
________________________________________________________________________________________________________________________
4
«Найкраще «найгірше», що могло статися», Юлія Лаба
#Романтична комедія, українська авторка, 18+, сильна героїня
Це в мене тут нічого особливого. Я засмучена хіба що через те, що лишилася без оргазму, але це легко виправити. Ліна — інша. Це її перше побачення за тривалий час. Не скажу, що вона приміряє собі прізвище кожного, хто кличе її на каву, та все ж моя подруга — романтична натура. І сьогодні вранці, коли вона позичала в мене туфлі, то здавалася дуже окриленою. А тепер вона сумна. І мені кортить врізати по яйцях тому, хто її засмутив.
«Персонажі» повертаються — і цього разу все серйозно!
Історія Рії і Лесика доведе, що інколи найкращі історії кохання починаються зі, здавалося б, найгіршого…
Вони надто різні, щоб бути парою: Рія — амбітна архітекторка, яка уникає серйозних стосунків, і найбільше в житті боїться втратити власну свободу, в той час як Лесик — мовчазний власник бару, втілює спокій і надійність. А от їхня дружба видається цілком логічною, міцною і безпечною. Майже ідеальною!
Майже… Допоки випадкова пристрасть не змінює все. І там, де Рія виплекала у собі впевненість, що кохання — це пастка, Лесик готовий терпляче доводити їй зворотнє: що іноді людина поряд може стати єдиною справжньою опорою.
________________________________________________________________________________________________________________________
3
«Ради директорів стартапів. Практичний посібник зі створення та керівництва ефективною радою директорів»
#Маркетинг, менеджмент, лідерство, стартапи
Однак що робить директорів гарними? Знайти гарних членів ради без визначення посадових обов’язків або вимог, якими вони мають керуватися в процесі роботи, так само важко, як і вперше відшукати дорогу з пункту А до пункту Б без вказівок, мапи чи GPS.
Більшість стартаперів вперше потрапляють до зали засідань ради директорів, коли починають керувати власною радою. Але як працюють ради директорів? Як їх слід структурувати, керувати ними і використовувати, щоб стартапи могли зростати, уникати пасток і отримувати максимум користі від своїх рад директорів? Бред Фелд, Махендра Рамсінгані й Метт Блумберг діляться власним досвідом роботи у сотнях стартапів і пояснюють, як перетворити раду з формальної структури на справжній стратегічний актив компанії.
Практичний посібник для засновників, CEO, інвесторів і незалежних директорів «Ради директорів стартапів» охоплює всі етапи: від створення і складу ради до її динаміки, юридичних обов’язків і кризових рішень. Завдяки реальним історіям, чітким порадам і гумору авторів, книга стане незамінним дороговказом для тих, хто будує або очолює стартап, а також для всіх, хто хоче навчитися керувати відповідально, усвідомлено й ефективно.
________________________________________________________________________________________________________________________
2
«1913. Літо століття», Флоріан Іллієс
#Європа, живопис, культура, історія світу, мистецтво, літературознавство
Пруст шукає втрачений час, а Фройд розмовляє з кішкою на Берггассе, 19. Кафка пише «Перевтілення», а Малевич малює свій квадрат. Стравінський приносить у Париж «Весну священну», а у Мюнхені австрійський художник-поштівник на ім’я Адольф Гітлер продає акварелі біля палацу Шенбрунна, куди того ж дня шкутильгає грузин, на ім’я Сталін.
1913 – рік, у якому дивовижно переплітаються сотні голосів, сцен і випадковостей, що пророкують катастрофу ХХ століття. Від Рільке, Ельзи Ласкер-Шюлер і Томаса Манна до винаходу екстазі й відкриття Нефертіті – усі, хто творять мистецтво, от-от опиняться по різні боки буремної й жорстокої історії. Це останнє літо перед прірвою. І останній подих світу, який ще вірить у красу.
________________________________________________________________________________________________________________________
1
«ВИШ. Університетський ситком», Олександр Лопушанський
#Кампусна проза, гумор, ситком, студентство, сатира
А що, як в одній книжці раптом зустрінуться 9 професорів, 12 аспірантів, 5 студентів, одна собака і сумка, яка загубилася?
Нічого незвичайного: з вами станеться університетський ситком «ВИШ»! І разом із ним аспірант, який прокидається з похміллям, і засідання кафедри, що перетворюється на сварку, яку рятує лише застілля. Лаборант, який «може все», і батареї, які давно не можуть нічого. Сейф, що виявляється важчим за академічні борги, і смерть, що виявиться просто ще однією незручністю порядку денного.
Олександру Лопушанському вдалося створити іронічні, буденні і дуже впізнавані кожному історії про університет, як окрему планету зі своїми законами, ритуалами і маленькими катастрофами. Але будьте пильні: читання запускає неконтрольований потік спогадів і ви ризикуєте серйозно замислитися, а чи не вступити ще раз…
________________________________________________________________________________________________________________________
