Хіти продажів Лабораторії: що найчастіше купували у листопаді?

Посібник, який розкриває тему деколонізації не як складну політичну концепцію, а як глибоко особистий і емоційний процес; оповідання від сучасних українських авторів і авторок, що творять свято навіть у найскладніші часи; багатогранний і суперечливий роман про спробу втекти від травм і знайти себе серед вигадок та інші — представляємо добірку книжок Лабораторії, які ви найчастіше обирали у листопаді. Детальніше про кожну розповідаємо у матеріалі!

____________________________________________________________________________________________________________

10

«У пошуках утраченого часу. Том2. У затінку дівчат-квіток», Марсель Пруст

#Лабораторія класики, Франція, автобіографія, психологія

Мені хотілося вдихнути в себе це повітря. Я зупинився, і Андре, зачарувавши мене своєю здогадливістю, дала мені змогу погомоніти з листям. Я спитав, як ся мають квіти, квіти ґлоду, подібні до веселих дівчат, пустотливих, зальотних і побожних. «Панянки давно поїхали», — відповіло мені листя. І може, вони думали, що я хоч і ходжу в їхніх друзях, але не вельми обізнаний з їхнім життям-буттям. Дружити я, мовляв, дружу, але скільки років обіцяю прийти, а все не приходжу.   

«У затінку дівчат-квіток» — друга книга зі знаменитої семитомної епопеї Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу», що здобула Гонкурівську премію з літератури (1919) в перекладі видатного українського перекладача Анатоля Перепаді.

У центрі твору — перше кохання, перша дружба й перші розчарування, що знаменують болісний, але неминучий перехід від дитинства до дорослості. Марсель Пруст вдається до витонченого мистецтва, поєднуючи ліризм почуттів з філософією екзистенційного пошуку, і веде читача крізь глибини власної пам’яті, безсилі перед плинністю часу, й усвідомлення складнощів людських стосунків у французькому суспільстві початку ХХ століття. 

____________________________________________________________________________________________________________

9

«У пошуках утраченого часу. Книга 3. Ґермантська сторона», Марсель Пруст

#Лабораторія класики, Франція, автобіографія, психологія

У тілі людини для нас скупчуються всі можливості її життя, спогад про людей, з якими вона знайома, з якими допіру розлучилася або з якими має побачитися.  

Після ніжних спогадів про перше кохання і поетичних літніх марень Марсель Пруст занурює читача у тривожний світ аристократії. «Ґермантська сторона», третя книга зі знаменитої семитомної епопеї, блискуче й водночас іронічно досліджує поезії снобізму і мінливі чари світського життя. Молодий оповідач відкриває для себе витончені салони й загадкову постать дукині Ґермантської. І саме тут, на «потертому коцику» її палацу, мрії юності вперше стикаються із суворою буденністю, а сяйливі імена й герби втрачають ореол романтики, оголюючи ілюзії й гірке розчарування.

____________________________________________________________________________________________________________

8

«У пошуках втраченого часу. На Сваннову сторону», Марсель Пруст

#Лабораторія класики, Франція, автобіографія, психологія

В усьому цьому чимало випадковости, й остання випадковість — смерть — часто не дає нам дочекатися благодіянь, якими нас ущедряє така випадковість, як пам’ять.  

Класичний переклад видатного українського перекладача Анатоля Перепаді, передмова української літературознавиці й критикині Ганни Улюри. Перша частина знаменитої семитомної епопеї Марселя Пруста є одним із ключових творів сучасної психологічної прози. Роман, написаний ще у 1913 році, розпочинає поетичну, заплутану подорож лабіринтами пам’яті — світом дитячих спогадів, внутрішніх переживань і уяви головного героя — хлопчика Марселя, у якому сплелось так багато автобіографічних рис самого автора.

____________________________________________________________________________________________________________

7

«Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят», Дар’я Анцибор

#Історія України, культура, антропологія, звичаї, традиції

Первинно практики обдаровувати одне одного на Різдво не існувало. Її пов’язали з біблійною оповіддю про трьох волхвів уже згодом. Спочатку символічні дарунки дітям пов’язувалися саме з Миколаєм Мирлікійським.

Кінець року неможливо уявити без прикрашання ялинок, шарудіння подарунків, запаху мандаринів, заспіву колядок, вертепної ходи, тематичного декору і відчуття дива. Ми віримо, що до нас завітає святий Миколай і залишить гостинець. Байдуже, під подушкою, під ліжком чи на підвіконні...

Згодом ми зберемося родиною на Різдво — з кутею, дванадцятьма стравами й колядками: хтось на 25 грудня, хтось іще звично на 7 січня. На Новий рік дехто, можливо, ще чекатиме на Діда Мороза, хтось на Санту, а інші просто обміняються подарунками, привітаннями й побажаннями. Але для кожного це особливий період, коли підбиваємо підсумки року, намагаємося намітити цілі на наступні 365 днів і відчути магію єднання, надії й любові.

Навколо круговерті зимових свят, окрім магічності, завжди присутні питання й історичної складової. Яких символів сповнене традиційне й сучасне українське Різдво? Чому ми чекаємо Миколая і який він має зв'язок із Сантою? Хто такий Дід Мороз і чи правда, що він — повністю продукт радянської культури? Коли українці почали прикрашати ялинку і чи можна казати, що вона заступила собою дідух? Як співіснували практики святкування Різдва у містах і в селах? Як формувалися нові канони свята під впливом радянської влади й у часи незалежності?

Зимові свята — це сімейні традиції, віра в диво, смаколики й подарунки. Ґрунтовне дослідження антропологині Дар'ї Анцибор «Під подушку чи під ялинку» допоможе вам дізнатися, як і коли ці уявлення утвердилися. 

____________________________________________________________________________________________________________

6

«Школа для варварів», Еріка Манн

#Дргуа світова війна, Гітлер, Європа, історія, Німеччина, пропаганда

Що за люди! Інтелектуально збіднені, убогодухі, морально деградовані – і вони ще думають завоювати землю! Це смішно! Не можна перемогти інших, знищуючи себе. І немає нічого безглуздішого, ніж плутати ідеалізм з тупістю. Істина та свобода її шукати – це не предмети розкоші, які знесилюють народ та обеззброюють у боротьбі за життя. Це те, що притаманне життю, це – хліб насущний для життя. 

із передмови Томаса Манна (Нью-Йорк, сьомого травня 1938 р.)

Еріка Манн, представниця покоління німецької молоді часів Другої світової війни, на власні очі бачила, як Третій рейх спотворював престижну систему освіти, перетворюючи школи на інструмент промивання мізків. Ці методи передбачали відсторонення дітей від батьків, утвердження расової вищості замість науки й виховання культу особистості фюрера. 

«Школа для варварів», видана у 1938 році, коли нацизм зміцнював свою владу, стала одним із найбільших викривальних досліджень, і водночас тривожним попередженням про те, як легко освіту можна перетворити на знаряддя досягнення тоталітарних цілей.

____________________________________________________________________________________________________________

5

«Найкоротша історія Японії», Леслі Даунер

#Японія, культура, історія світу, наукпоп

Це історія маленької країни на самому краю світу, яка уникнула колонізації, подолала руїну Другої світової війни й не лише відродилася, а стала надзвичайно успішною і квітучою, зберігши свій унікальний характер і культуру. Це історія про імператора — нащадка богині сонця, а також імператриць, воєначальників, самураїв, торговців, бізнесменів, жінок-воїтельок, придворних дам, гейш і видатних особистостей, які сформували виняткове суспільство.

Що ми знаємо про Японію? Дзен, бойові мистецтва, суші, аніме, манґа… Її культура давно й глибоко проникла в наше повсякдення, і все ж сама країна досі лишається загадкою — острівною державою з непростими стосунками із зовнішнім світом.

Чому культура Японії викликає захоплення? Що ховається за її стриманістю, естетикою і зовнішньою гармонією? І як Японія, уникаючи колонізації, зуміла зберегти свою ідентичність, а згодом — і завоювати світ? Британська історикиня Леслі Даунер занурює читачів у вир японської історії, повної драми, краси й парадоксів: від закритого періоду Едо до епохи гіпермодерну. На сторінках «Найкоротшої історії Японії» оживають імператори — нащадки богині Сонця, самураї і шьоґуни, придворні дами й жінки-воїни, купці та гейші — ті, хто формував культурне обличчя Японії впродовж століть. Це новий крок у світ, де манґа і меч, дзен і бізнес, традиції і технології співіснують у досконалій рівновазі.

____________________________________________________________________________________________________________

4

«Фантазма», Кейлі Сміт

#Готична проза, пригоди, фентезі, горор, роментезі, темне фентезі

Темрява — для людей, які бояться подивитися на свої вчинки при світлі.

За загадкових обставин зникає сестра Офелії і єдиний шанс її врятувати — це Фантазма. Смертельне змагання в маєтку з привидами, де головний приз — одне-єдине бажання.

На Офелію чекає дев’ять випробувань. Демони, монстри й ілюзії — Фантазма щодня породжує нових ворогів, але дівчина має зробити все заради перемоги. Заради сестри. Коли страх починає брати гору, на шляху дівчини з’являється Блеквелл — загадковий, несамовито привабливий і небезпечний незнайомець, який обіцяє провести її крізь кожне випробування… в обмін на десять років її життя.

Офелія не повинна йому довіряти. Але щось темне і заборонене невпинно тягне її до нього. А у Фантазмі є річ, небезпечніша за програш, — втрата серця.

Застереження про вміст: книжка містить нецензурну лексику, відверті сексуальні сцени, сцени з елементами горору, а також детальний опис обсесивно-компульсивних станів, таких як нав'язливі думки й компульсивні тики. 

____________________________________________________________________________________________________________

3

«Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька», Віра Курико

#Українська література, психологічний роман, російсько-українська війна

Кожен із чоловіків вважав, що знав Летицію вельми добре. Кожному з них вона збрехала про те, ким була, як і про те, ким і яким був її батько.

Її ім’я — Летиція Кур’ята. Вона вміє вигадувати історії так майстерно, що не повірити неможливо. І вона готова повідати вам сім майже правдивих казок про свого батька: полковника з XVII століття, привида минулого, пічника, лісника, качки на селищному ставку і героя сучасної  війни... Та зрештою — хто ж він? І чи існує насправді?

У світі, де війна стала буденністю, Летиція веде власну боротьбу з найстрашнішим демоном — самотністю. І щоразу, переплітаючи реальність і вигадку, вона стає на крок ближчою до правди. Бо чи не вона — єдина зброя проти того, що нас руйнує?

«Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» — це суміш гумору, сарказму, поетичних алюзій, магічного реалізму і автобіографічної історії з елементами репортажу. І спроба описати вразливість у світі, де війна стає буденністю, а любов — рятівною ілюзією. 

____________________________________________________________________________________________________________

2

«Твоє, моє і наше Різдво»

#Різдвяні книги, українська література, коротка проза, оповідання, сучасна проза

Різдво приходить м’яким світлом із твого дитинства. Можливо, воно не має для тебе дванадцяти страв, старих родинних традицій, рушників і прикрас від жінки до жінки. Про те має любов і тиху радість, і хліб — за всіх померлих. 

І ось уже ти несеш їх далі. Намагаєшся не розгубити.

(із оповідання Анни Грувер)

Це бабусині пиріжки, що своїми пахощами перебивають звуки повітряної тривоги. І ліхтарик, що світить у темряві крізь кілька поколінь. Це золотава коробка зі здійсненим бажанням і просто чай у термосі, дбайливо приготований мамою. Це кіт, що сопе біля ніг, і курочки, які виходять із хліва — на волю, до світла. Це легенда про меч Єдності і видиво зі спаленням дідуха, незручна шапка з кроля і дідовий шашлик. А ще — тиха-тиха молитва Бога.

Перед вами дрібка історій, що попри тривоги і втрати, мовчання і невисловлені образи, відстані й різниці у стравах на столі, об'єднують нас у велику родину. Це оповідки про світло, яке ми несемо в собі, дитинство і дім, до якого завжди хочеться повертатися.

Можливо, серед цих сторінок захована і ваша відповідь на запитання: «Що для мене Різдво?». Тож нехай вона буде поруч — як яскравий відблиск Різдвяної зірки, що світить навіть у найтемніші дні.

____________________________________________________________________________________________________________

1

«Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації», Маріам Найем

#Ідентичність, культура, російсько-українська війна, травма поколінь, деколонізація

Корпус знань та ресурсів, які вкладає імперія у свою міфологію, неможливо порівняти з тим, що мають у руках суспільства, які пережили колоніалізм. Допитливість дає нам перевагу над імперією — вона стає інструментом протидії владі, насамперед в інформаційному просторі. І саме тому лише щире захоплення та зацікавленість своїм — це важливо й нормально. Звернення цікавості до себе є початком визначення та розуміння себе.

Повномасштабна війна відкрила для нас гірку правду: російська агресія —  це не лише боротьба за ресурси й території. Це прагнення колонізації однієї держави іншою. І ця колоніальна травма продовжує визначати наше сьогодення і впливати на майбутнє. 

Хто ж ми насправді і що означає бути українкою \ українцем? Чи маємо ми право на злість, коли треба відмовитися від власних спогадів? Чи можемо ми дозволити собі не знати, що робити далі? І як нарешті знову вдихнути вільно? Культурологиня Маріам Найем пропонує нам навчитися не боятися власної правди і повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Кожен розділ книги «Як вдихнути вільно?» представляє окремий етап деколонізації: перші три — злість, сором, розгубленість — описують психологічні пастки, в яких ми можемо перебувати десятиліттями, не знаходячи виходу; наступні — допитливість, горювання, створення, прощення — пропонують інструменти і практики для виходу з цих пасток.

Це довгий шлях. Але ви не самотні. Ваша історія важлива. І кожен новий крок — це вже великий акт свободи.

____________________________________________________________________________________________________________