«Можливо, це був перший чоловік, якого я справді, дуже сильно полюбила»: презентація роману Віри Курико «Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька»

Як брехня може стати рятівним колом у часи, коли все руйнується? 17 жовтня у столичній книгарні Сенс спільно з головною редакторкою DIVOCHE.MEDIA Оксаною Павленко й авторкою роману «Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» Вірою Курико говорили про перетворення власних сімейних історій на літературу, міфологію міста-любові Чернігова й непроговореного болю, реальність прототипів героїв роману й любов до мертвих авторів. Найкраще з  розмови публікуємо у матеріалі.

_______________________________________________________________________________________________________

З чого виросла Летиція Кур'ята?

В мене є проблема: я вмію писати лише про те, що добре знаю. А найкраще я знаю свою родину. 

Ця історія почалася понад десять років тому, коли мій батько пішов на фронт. В якийсь момент я зрозуміла, що якщо опублікую це як репортаж, то моя сім'я від мене відмовиться. І тоді я вирішила шукати шлях, що дозволить мені залишитися дочкою, сестрою і онукою, але водночас розповісти правду. Найкращим способом виявилося запакувати все це в магію і назвати брехнею. 

В основі роману про Летицію Кур’яту лежать мої стосунки з батьком. І вони страшенно важкі. Через те, що я повністю його копія — це як дивитися в дзеркало. Також тут розкривається історія такого сімейного божевілля. Тож це моя спроба розповісти про те, що десь у цьому божевіллі криється частина того якими ми буваємо нещасними.

Хто така Летиція Кур’ята і чому така довга назва?

У 2016 році я познайомилася з дівчиною на ім’я Летиція Курята. Без апострофа. Я їй запитала чи можна, якщо я колись напишу книжку, назвати героїню її ім’ям. Вона відповіла, що якщо це не буде дуже погана книжка, то можна.

Для мене також була важлива комбінація не дуже поширеного імені й прізвища, щоб продовжити гратися в гру: ніби це можу бути я… А може і не я.  А назва – це така моя велика вдячність Майку Йогансену і його «Подорожі ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію». Це як зізнання в любові, бо можливо, це був перший чоловік, якого я справді, дуже сильно полюбила. Так, він вже мертвий, але з ким не буває. 

Якось я сказала мамі, що мені дуже подобається хлопчик. Йому 124 роки.

Коли ти  зрозуміла, що Чернігів це твоє місто і місце сили? 

У цій книзі все – частково про вдячність: чоловікам за те, що вони були і зникли; батьку за те, що він був і зникав; Чернігову за те, що виховував і зробив мене такою, яка я є. 

В мене було багато втеч із Чернігова, але я завжди поверталася. Лише там я почуваюсь комфортно, спокійно і впевнено. Там мені нічого не загрожує, навіть попри дуже швидкий приліт балістики.  

Я думала, думала, думала і зрозуміла, за що люблю Чернігів – за те, що в ньому важко складається з любов'ю. Зі  школи всі знають, що Тичина познайомився з панною Інною на літературних вечорах у будинку Коцюбинського. В музеї ж розкажуть, що він спершу був закоханий в одну з доньок Коцюбинського, а потім, коли з донькою не склалося, вирішив закохатися в одну з сестер, а потім ще в їхню двоюрідну сестру. І от він в саду Коцюбинського, малий ще такий поет, якого старші дядьки ганяють за пивом, обіймав дерева і читав вірші дівчатам. Можливо тому вони і тікали.  

І це лише одна із історій, які я люблю у Чернігові. Мені здається, що я люблю його, тому що так вирішила. Якщо ми говоримо, що любов – це рішення, то я кожного дня приймаю рішення любити Чернігів. І однією з моїх головних задач було намагатися зробити так, щоби хтось ще його полюбив. 

В тексті є, пряме цитування віршу про Донбас Миколи Холодного. Як цей поет виник у твоєму романі і чому Летиція так багато про нього думає? 

На стрімкім териконі

віддалась ти мені

серед білого дня в суботу.

І дивився на нас

весь Донбас,

весь Донбас, 

припинивши роботу. 

Я дізналася про цей вірш від однієї жінки в Чернігові ще коли була дуже юною журналісткою. І якийсь момент Микола Холодний почав бути для мене як «Мобі Дік»: я хотіла зрозуміти, що це за чоловік і чому моя вчителька з української літератури про нього ніколи не згадувала. Почала випитувати деталі життя поета в людей приблизно його віку в Чернігові, але хоча всі його знали, ніхто не захотів про нього говорити. А я обожнюю мертвих чоловіків, про яких ніхто не хоче говорити. 

Один із старших журналістів міста розказав мені, що Холодний розбив серце половині жінок в Чернігові. Коли дізналась про хто вони, то  поїхала до них. Але і вони не хотіли про нього говорити. Складалося враження, що цей чоловік уявний. А я вже почала закохуватися в нього. Майк Йогансен відійшов на другий план. 

Насправді я мало про нього дізналася, лише погане. Можливо люди просто не можуть про нього говорити добре: жінки через те, що їхні серця були розбиті, а чоловіки, тому що ці серця розбили не вони. А ще ймовірно і тому, що він писав доноси на своїх колег, письменників, поетів. Одним словом,  він був не дуже приємний чоловік. Не сказати, що і я дуже приємна дівчина. Ось так ми і зійшлися. 

Для чого ця книжка читачу? 

Я дуже хотіла написати таку історію, яку б сама захотіла прочитати. В якій жінка смілива і все контролює, але це не позбавляє її інших рис. Там, де впевненості настільки достатньо, щоби діяти без жодного роздуму.

Це історія доньки, сестри, коханки, дружини – будь-кого, хто коли-небудь закохувалася. Закохувалася не в тих і не тоді.

Я думаю, що це смішна книжка. Я хотіла, що вона була дуже смішною. Вона — це я, а я постійно жартую, жартую, жартую і не можу зупинитися. Тому я дуже здивована від того, що люди плачуть під час читання. Я що даремно намагалися писати так, щоб там ніхто не плакав і щоб це було дуже смішно? І щоб будь-яка історія, що закінчується не дуже добре була такою світлою? 

Мені написало багато людей про те, що ця книжка про них, їхні стосунки з батьком, з чоловіками. Люди говорять про те, що вони тут теж є, і що їм цей чоловік нагадує когось із їхнього життя. 

_______________________________________________________________________________________________________

Читайте також:

• уривок із книжки «Летиція Кур'ята...»
• розмову Анни Грувер та Віри Курико про високу полицю, магічний реалізм, письменницьку чесність і те, чому ми досі говоримо з батьками у текстах
• розповідь Віри Курико про роботу над книжкою
• добірку цитат із книжки «Летиція Кур'ята...»

_______________________________________________________________________________________________________

Купити книжку «Летиція Кур'ята» Віри Курико

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними