Хіти продажів Лабораторії: що найчастіше купували у вересні?

У вересні читацькі вподобання читачів об’єднали найрізноманітніші жанри — від гостроіронічного студентського ситкому та важливих праць із деколонізації до фундаментальної світової класики, нонфікшну про тайм-менеджмент і автобіографічних історій. А ось і відповіді на головне книжкове питання вересня: що ви читали, дарували й забирали на домашні полиці найчастіше?

________________________________________________________________________________________________________________________

10

«День», Майкл Каннінґем

#Сімейні стосунки, сучасна проза, ЛГБТК (ІА+)

Вони як незнайомці, що чекають на той самий потяг.

5 квітня 2019 року. У затишному бруклінському будинку тріскається фасад родинного благополуччя. Ден та Ізабель дедалі більше віддаляються одне від одного, а Роббі, молодший брат Ізабель, після багатьох років життя з родиною шукає власне житло. Він намагається оговтатися після розриву з хлопцем і створює в інстаграмі гламурну версію себе. Його від’їзд загрожує змінити звичне життя всієї родини.

5 квітня 2020 року. Світ іде на локдаун, і будинок, який мав бути прихистком, починає нагадувати в’язницю. Вайолет боїться відчинених вікон і прагне будь-що вберегти свою родину, тоді як Натан намагається обходити її правила. Ден та Ізабель спілкуються переважно прихованими докорами й роздратованими зітханнями. А Роббі опиняється сам у гірській хатині в Ісландії — далеко від родини й наодинці зі своїми думками та таємним життям в інстаграмі.

5 квітня 2021 року. Виходячи з найгіршого періоду кризи, родина змушена прийняти нову реальність — усвідомити, що вони дізналися, що втратили і як тепер жити далі.

Майкл Каннінґем, лауреат Пулітцерівської премії, створює тонкий і проникливий роман про любов і втрати, близькість і відстань, а також про складність родинного життя — про те, як залишатися разом, коли разом уже не виходить.

Дисклеймер: Міри й ваги переведено з імперської системи в метричну. Це художній твір. Імена, персонажі і події, зображені в ньому, — плід авторської уяви. Будь-яка схожість з подіями, місцевостями і реальними людьми, живими і покійними, суто випадкова. Книжка містить чутливий контент.

________________________________________________________________________________________________________________________

«Свідоцтво про існування», Дар'я Коцюба

#Втрата, травма, батьківство, материнство, психологія, біографічна проза

Таких дітей називають Янголами. І це їхнє свідоцтво про існування та визнання.

Бо дитина не перестає бути частиною родини лише тому, що її життя було коротким.

Не зникає з пам’яті, не стає менш реальною, не втрачає свого місця в серці.

Авторка цієї глибоко особистої й водночас суспільно важливої книжки про проживання перинатальної втрати, Дар’я Коцюба — мама двох синів-Янголів. Це історія одинадцятирічного шляху до материнства: безпліддя, протоколи ЕКЗ, надії й виснаження, вагітності, війна, еміграція, очікування народження і момент, коли життя раптово обривається. І, водночас, це простір розуміння і підтримки, де дозволено називати втрату втратою, дитину — дитиною, а горе — реальним і гідним поваги. 

Дар’я відкрито говорить про те, що у суспільстві часто замовчують: про дітей, імена яких лишаються невидимими для світу, але назавжди живуть у серцях батьків; про право на скорботу й потребу системної медичної й психологічної підтримки родин після втрати. «Свідоцтво про існування» може стати прихистком для тих, хто пережив подібний біль, і ключем до розуміння для тих, хто хоче навчитися бути поруч.

Застереження від авторки: 

Книжка торкається непростої теми втрати дітей, глибоких переживань і тяжких почуттів. Прошу читати її з особливою турботою про себе. Якщо зараз відчуваєте емоційну вразливість, дайте собі час і повертайтеся до читання пізніше.

________________________________________________________________________________________________________________________

9

«Втрачені квіти Еліс Гарт», Голлі Рінґланд

#Сімейні стосунки, роман, таємниці, екранізація

Минуле має цікаву здатність пускати нові пагони.

На узбережжі Австралії, за багато-багато миль від найближчого міста, у будинку, наповненому любов’ю матері Аґнес і жорстокістю батька, живе дев'ятирічна Еліс Гарт. Мамин прекрасний сад — це єдине місце, де вона може не боятися, ховаючись від раптових спалахів гніву. Аж доки вогонь, що несе за собою неминучу трагедію і загибель, не змушує Еліс покинути все, чого вона так боялась і водночас так сильно любила.

Юна дівчина змушена оселитися серед квітів та зломлених жінок квіткової ферми бабусі Джун — квіткарки, якої вона ніколи раніше не знала. Еліс зростає, вчить мову квітів, яка допомагає говорити про складне, і усвідомлює, що є рани, які нездатні загоїти навіть квіти. Сімейні таємниці поховані значно глибше, ніж квіткові коріння, і якщо вона хоче отримати свободу, то повинна знайти в собі сили відкрити найстрашнішу історію — свою власну.

Для шанувальників «Там, де співають раки» Делії Овенс та «Хранительки таємниці» Кейт Мортон

________________________________________________________________________________________________________________________

8

«Результативний менеджмент», Ендрю Ґроув

#Корпоративна культура, лідерство, менеджмент

Легендарний бізнес-посібник, що став класикою Кремнієвої долини

Ключову навичку у створенні та підтримці нового бізнесу можна описати одним словом – менеджмент. Спираючись на власний досвід роботи в Intel Ендрю Ґроув створив революційну книжку, корисну для різноманітних професій: від менеджерів з продажу, бухгалтерів, консультантів і викладачів до генеральних директорів і засновників стартапів. Адаптуючи інновації, що зробили Intel однією з найуспішніших корпорацій США, він доводить, що за допомогою чітких технік і показників корпоративний рекрутинг можна зробити таким же точним та вимірюваним, як і виробничі процеси. Пояснює як перетворити підлеглих і колег на згуртовану, високопродуктивну команду і як мотивувати цю команду стабільно досягати найвищого рівня ефективності.

Поєднуючи концептуальну витонченість із практичним розумінням реальності, з якими менеджери стикаються щодня, «Результативний менеджмент» Ендрю Ґроува здатен кардинально змінити те, як ми працюємо.

Дякуємо ініціативі Genesis Press за ідею і підтримку цього видання.

________________________________________________________________________________________________________________________

7

«До побачення, телебачення!», Емма Антонюк

#Журналістика, телебачення, дорослішання, пошук себе, сатира

Телевізор — один із соціальних деміургів, він конструює дійсність. Це голка, яка лусне вашу бульбашку і несподівано боляче вколе. Доки креативний середній клас користується пультом лише для зміни температури в кондиціонері, телевізор розказує вашій сусідці, коли міняти долари, продукує мас-маркетних кумирів, створює та руйнує президентів.

(Емма Антонюк у передмові до книжки)

Віра Дорош зростає у родині, де на три кімнати вдвічі більше телевізорів, а правда змінюється залежно від телеканалу. Вимогливість і жорстокість для неї — виховна норма, а завжди бути кращою — єдиний спосіб заслужити любов. Одного дня через збіг обставин підлітка Віра отримує в руки мікрофон регіональних новин. Так починається трагічний, але водночас і комедійний шлях дівчинки, яка мріє про славу у світі українського телебачення. Компроміси із совістю, курйози, домагання, спокуси і ризик — в її історії ви прочитаєте усе, що передує прямому етеру. Усе, що не покажуть у вечірніх новинах. 

________________________________________________________________________________________________________________________

6

«У пошуках утраченого часу. Том 6. Альбертина зникає», Марсель Пруст

#Франція, Лабораторія класики, світова класика, кохання, філософія

Бо життя, укотре рятуючи нас від нібито неминучого болю, робить це в зовсім відмінних обставинах, іноді таких супротивних, що порівняння здобутих нами ласк майже завжди здається блюзнірством!Шостий і передостанній том епопеї «У пошуках утраченого часу», опублікований 1925 року вже після смерті Марселя Пруста, у перекладі видатного українського перекладача Анатоля Перепаді

Після зникнення Альбертіни світ нашого Оповідача руйнується. Біль утрати, спогади й ревнощі не дають йому спокою, змушуючи знову й знову повертатися до минулого. Та що глибше він занурюється у власну пам’ять, то виразніше розуміє: людина, яку ми любимо, живе не лише в реальності, а й у створеному нами образі.

«Альбертіна зникає» — шостий і передостанній том епопеї «У пошуках утраченого часу», у якому Марсель Пруст продовжує своє проникливе дослідження любові, бажання та ревнощів — почуття, що визначає внутрішній світ Оповідача. Через постать відсутньої коханої письменник розкриває природу пам’яті, болю втрати й ілюзій. 

Книга, яка перетворює особисту історію на один із найглибших у світовій літературі художніх роздумів про любов, бажання та невблаганний плин часу.

________________________________________________________________________________________________________________________

5

«За Перекопом є земля», Анастасія Левкова

#Крим, національні меншини, історія України, кримськотатарська культура

Аліє, Альона і я. З наших імен, написаних у рядок або стовпчик, можна вивчати історію Криму.

Крим. Саме тут минуло дитинство, юність і перше кохання головної героїні роману. Саме тут вона зрозуміла, що є українкою. Ні дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стали цьому на заваді.

Наче орнамент, у романі переплітаються кримськотатарська культура і українська історія. На сторінках книжки читач зустрінеться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства – з 1990-х – аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму.

«За Перекопом є земля» — це спроба відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного ракурсу. Адже і там, і там є земля. Її варто пізнати й повернути їй цілісність.

Робота над книжкою тривала з 2012 року. З початком окупації Криму, у 2014 році, концепція змінилася. За цей час авторка взяла близько 200 інтерв'ю з більш ніж 50 кримчанами. Деталі їхніх розповідей стали частиною роману.

________________________________________________________________________________________________________________________

4

«Мистецтво зосереджуватись», Йоган Гарі

#Ментальне здоров'я, мислення, мозок, самореалізація, соціальні мережі

Наше життя сповнене відволікань. Намагаючись прочитати книжку, ми постійно відволікаємось на смартфон та соцмережі, змушені вкотре перечитувати один і той самий абзац; навчання стає майже нестерпним через неможливість зосередитись на темі; ефективність роботи значно знижується через все нові електронні листи, що вигулькують на моніторі вашого комп’ютера. Врешті, погана увага погіршує наші стосунки із сім’єю та друзями, адже створює враження байдужості, коли ви вкотре забули, про що вам розповідає близька людина.

Книжка розкаже, як відновити свою увагу та навчитися жити по-справжньому, зумівши відгородитися від усього неважливого і непотрібного.

________________________________________________________________________________________________________________________

3

«Чотири тисячі тижнів. Тайм-менеджмент для смертних», Олівер Беркмен

 #Тайм-менеджмент, пастка продуктивності, прокрастинація, саморозвиток, самореалізація, сучасна філософія

Чому ми вважаємо нескінченний запас часу даністю, а смерть — обурливим лиходійством? Інакше кажучи, навіщо сприймати чотири тисячі тижнів як дуже мале число на тлі нескінченності, а не як велетенське, адже ми могли ніколи й не народитися? Лише той, хто не помічає чарівності того, що світ існує, сприйматиме життя як даність, наче йому мали його подарувати без права відібрати. Можливо, краще не перейматися тим, що вас ошукали, не давши нескінченного запасу часу, а невимовно радіти, що він узагалі вам дістався.

Людське життя сміхотворно коротке. Все, що ми маємо — це в середньому 4 тисячі тижнів, або ж 80 років. Усвідомивши це, вам точно перехочеться витрачати свій час на скроління соцмереж. В погоні за продуктивністю та намаганням все встигати, ми часто втрачаємо зв’язок із самими собою, забуваємо, що для нас справді важливо. Пріоритетність розмивається, а бажання завжди досягати максимальних результатів робить нас надміру тривожними, викликає стрес і роздратування. Як зрозуміти, що для нас є справді важливим, а що не варте і крихти нашого часу? Як наповнити своє життя сенсом та зосередитись на справді важливих для нас речах? Так, чотири тисячі тижнів — це справді мало. Але цього точно достатньо, щоб прожити усвідомлене та наповнене життя.

________________________________________________________________________________________________________________________

2

«Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації», Маріам Найем

#Ідентичність, культура, російсько-українська війна, травма поколінь, деколонізація

Корпус знань та ресурсів, які вкладає імперія у свою міфологію, неможливо порівняти з тим, що мають у руках суспільства, які пережили колоніалізм. Допитливість дає нам перевагу над імперією — вона стає інструментом протидії владі, насамперед в інформаційному просторі. І саме тому лише щире захоплення та зацікавленість своїм — це важливо й нормально. Звернення цікавості до себе є початком визначення та розуміння себе.

Повномасштабна війна відкрила для нас гірку правду: російська агресія —  це не лише боротьба за ресурси й території. Це прагнення колонізації однієї держави іншою. І ця колоніальна травма продовжує визначати наше сьогодення і впливати на майбутнє. 

Хто ж ми насправді і що означає бути українкою \ українцем? Чи маємо ми право на злість, коли треба відмовитися від власних спогадів? Чи можемо ми дозволити собі не знати, що робити далі? І як нарешті знову вдихнути вільно? Культурологиня Маріам Найем пропонує нам навчитися не боятися власної правди і повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Кожен розділ книги «Як вдихнути вільно?» представляє окремий етап деколонізації: перші три — злість, сором, розгубленість — описують психологічні пастки, в яких ми можемо перебувати десятиліттями, не знаходячи виходу; наступні — допитливість, горювання, створення, прощення — пропонують інструменти і практики для виходу з цих пасток.

Це довгий шлях. Але ви не самотні. Ваша історія важлива. І кожен новий крок — це вже великий акт свободи.

________________________________________________________________________________________________________________________

1

«ВИШ. Університетський ситком», Олександр Лопушанський

#Кампусна проза, гумор, ситком, студентство, сатира

А що, як в одній книжці раптом зустрінуться 9 професорів, 12 аспірантів, 5 студентів, одна собака і сумка, яка загубилася?

Нічого незвичайного: з вами станеться університетський ситком «ВИШ»! І разом із ним аспірант, який прокидається з похміллям, і засідання кафедри, що перетворюється на сварку, яку рятує лише застілля. Лаборант, який «може все», і батареї, які давно не можуть нічого. Сейф, що виявляється важчим за академічні борги, і смерть, що виявиться просто ще однією незручністю порядку денного. 

Олександру Лопушанському вдалося створити іронічні, буденні і дуже впізнавані кожному історії про університет, як окрему планету зі своїми законами, ритуалами і маленькими катастрофами. Але будьте пильні: читання запускає неконтрольований потік спогадів і ви ризикуєте серйозно замислитися, а чи не вступити ще раз…

________________________________________________________________________________________________________________________