Після війни Польське радіо відновило свою роботу саме з цієї програми, з якої свого часу перервався ефір: життєвий шлях Владислава Шпільмана

23 вересня 1939 року в польську радіостанцію влучила німецька бомба і Польське радіо припинило мовлення. Вся родина геніального композитора Владислава Шпільмана загинула, а його життя врятував німецький офіцер. Про це, а також інші історії зі свого життя у гетто, видатний польський піаніст та композитор і згадує у своїх мемуарах «Піаніст. Надзвичайна історія виживання». Ділимося деталями життєвого шляху Владислава Шпільмана у матеріалі.

Владислав Шпільман — польський піаніст, класичний композитор, камерний музикант — народився 5 грудня 1911 року у родині з музичними традиціями. Навчався гри на фортепіано у Варшавському музичному університеті імені Фридерика Шопена, а згодом у Віденському університеті музики та виконавських мистецтв.

______________________________________________________________________________________________________

Читайте також уривок із книжки «Піаніст. Надзвичайна історія виживання» Владислава Шпільмана.
______________________________________________________________________________________________________

У 1931 році, отримавши стипендію, Шпільман переїхав до Берліна і завершив навчання в Музичному коледжі. Під час виступів у Берліні він зарекомендував себе як видатний піаніст. Саме там він написав свої перші композиції, зокрема фортепіанну сюїту Життя машин (Życie maszyn) і кілька симфонічних творів. Після приходу до влади Гітлера в 1933 році Шпільман залишив Берлін і повернувся до Варшави. Тут він почав давати концерти, часто виступаючи разом із відомим скрипалем Броніславом Гімпелем.

У 1935 році Шпільман почав працювати піаністом на Польському радіо, де залишався до початку Другої світової війни. Паралельно він продовжував концертну діяльність, виступаючи з видатними скрипалями світового рівня: Броніславом Гімпелем, Ідою Гендель, Генриком Шерингом, Романом Тотенбергом.

Як композитор, спочатку він прагнув присвятити себе академічній музиці. Його симфонічні твори виконувалися у філармоніях Берліна, Варшави, Лодзі. Після війни він написав музику до заставки Польської кіножурнальної хроніки (з 1947 року). Однак у його творчості переважала популярна музика та кіномузика. Шпільман створив саундтреки до фільмів Верес (1937), Доктор Мурек (1939), Зателефонуйте до моєї дружини (1957), а також музику до радіоп’єс та музичних комедій, таких як Тітка Чарлі, Чоловік Фолтасівни. Найбільшу славу йому принесли понад 500 (а за словами сина Анджея близько 1000) пісень, багато з яких стали хітами у виконанні популярних співаків. 

Після початку війни у вересні 1939 року Шпільман продовжував працювати на Польському радіо. 23 вересня він грав твори Шопена, але трансляцію перервало відключення електрики внаслідок нальоту німецької авіації на електростанцію у Варшаві. Після війни Польське радіо відновило свою роботу саме з цієї програми, з якої свого часу перервався ефір.

Варшавське гетто

Під час Другої світової війни Шпільман разом із батьками, братом і двома сестрами опинився у Варшавському гетто. Там він заробляв на життя, зокрема, граючи на фортепіано в кафе «Sztuka». Він став відомою і популярною особистістю, що, майже дивом, допомогло йому уникнути депортації з Умшлагплацу. Йому також вдалося втекти з гетто й кілька місяців переховуватись у приватних квартирах на «арійському боці».

Після поразки Варшавського повстання Шпільман кілька місяців переховувався в руїнах міста. Життям він завдячував німецькому капітану Вільму Гозенфельду. Не повіривши, що Шпільман піаніст, Гозенфельд відвів його до кімнати з фортепіано й наказав щось зіграти. Завдяки допомозі Гозенфельда, який приносив йому їжу та теплий одяг, Шпільман дожив до кінця війни.

Під час Голокосту Шпільман втратив батька, матір, двох сестер і брата. Свою історію, за участі Єжи Вальдорфа, він описав у книзі Śmierć miasta (Смерть міста), опублікованій у 1946 році. Тодішня цензура не дозволила включити до тексту образ «доброго німця», тому Вільм Гозенфельд був описаний як австрієць. Книга швидко зникла з книгарень і більше не перевидавалась (лише у 1998 році вона знову побачила світ під назвою Піаніст). На її основі було створено фільм Варшавський Робінзон, який, однак, незабаром зник із прокату. Сценарій до нього написали Чеслав Мілош та Єжи Анджеєвський.

У 1983 році уривки з книги Шпільмана були опубліковані у НДР у перекладі Карін Вольф. У цьому виданні Гозенфельд уже згадується як німець. У березні 1998 року книга була вперше повністю видана в Німеччині під назвою Das wunderbare Überleben. Warschauer Erinnerungen 1939–1945 (Дивовижне виживання. Варшавські спогади 1939–1945).
______________________________________________________________________________________________________

Через багато років видання було перевидане у розширеній формі (видавництво Znak, 2000), включно з раніше цензурованими фрагментами. Книжку було також перекладено і видано за кордоном, а за її мотивами Роман Поланскі зняв фільм Піаніст.

Після війни Шпільман знову працював на Польському радіо, де певний час був директором музичного відділу. Він продовжував концертну діяльність як піаніст і камерний музикант. Разом із Броніславом Гімпелем заснував видатний Варшавський квінтет. Також він продовжував писати пісні та став ініціатором і організатором першого Міжнародного пісенного конкурсу в Сопоті (1961).

Шпільман помер 6 липня 2000 року у Варшаві.
______________________________________________________________________________________________________

Джерела: dzieje.pl, holocaustmusic.ort.org

______________________________________________________________________________________________________