0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Як жінка може прожити своє власне життя — у шлюбі або поза ним? Джоанна Біґґз про усе, що спонукало до створення книжки «Власне життя»

Джоанна Біґґз — письменниця, видавчиня і заступниця редактора в Yale Review. У 2017 році стала співзасновницею видавництва Silver Press, яке публікує феміністичну літературу. Її книжка «Власне життя» поєднує мемуари й літературну критику, досліджує постаті видатних письменниць. Що давало жінкам силу писати? Чого ми можемо в них навчитися? Чи є домашнє життя для жінки пасткою? Чи існують у шлюбі «жіночі» й «чоловічі» ролі? І чому жінкам так важливо читати жінок? У матеріалі ділимося історіями та ідеями, що стали поштовхом до створення книжки «Власне життя»: від захоплення Сильвією Плат до спроб осмислити жіноче життя за межами шлюбу.

Власне життя
_________________________________________________________________________________________________________________

Письменниця й видавчиня Джоанна Біґґз вийшла заміж у рожевій сукні — частково тому, що так зробили Сильвія Плат і її власна мати, але також і для того, щоб кинути виклик самій інституції шлюбу.

У день весілля 2011 року вона виголосила промову з тієї ж причини, однак згодом зрозуміла: змінити сам обряд значно легше, ніж знайти для себе затишне місце у щоденній реальності подружнього життя. Коли її шлюб розпався, Джоанна знову звернулася до Плат — письменниці, яка колись зачарувала її в підлітковому віці, — аби зрозуміти, як бути у світі вже самотньою жінкою.

Вона відкрила для себе нову Сильвію Плат: Сильвію-розлучену — ту, існування якої вона раніше не помічала, десь між Сильвією-дружиною і Сильвією-депресивною.

Це велика несправедливість — бачити Сильвію лише як темну й депресивну фігуру. Вона була зі мною ще з підліткових років, але тепер я побачила в її житті нові речі: як вона повертала собі власне життя. Я побачила в ній здатність знову й знову створювати себе наново.

Усе, що ми маємо від Плат — це результат того, що вона змогла знайти новий шлях. Це неймовірно і саме це мені було потрібно почути.

Джоанна Біґґз про поштовх для написання книжки «Власне життя» 

Назва книжки — влучний і свідомий відгук на A Room of One’s Own (Власна кімната) Вірджинії Вулф, у якій та стверджує: жінка має мати гроші й окремий простір, якщо хоче писати художню прозу.

Те, що намагалася знайти Джоанна Біґґз, — це відповідь на запитання: як жінка може прожити своє власне життя — у шлюбі або, що важливіше, поза ним.

Як літературна критикиня, вона природно звернулася до книжок у пошуках відповідей і розгорнула перед собою цілу мапу жіночого письма, обираючи авторок, які її надихали, впливали на неї, давали розраду. 

Це також подорож відкриттями. Біґґз не просто читає — вона розкопує (і це саме те слово) тексти дев’яти письменниць і в кожній знаходить щось нове. Приготуйтеся подивитися по-новому на творчість Мері Волстонкрафт, Джордж Еліот, Зори Ніл Герстон, Вірджинії Вулф, Сімони де Бовуар, Сильвії Плат, Тоні Моррісон і Елени Ферранте.

Коли її запитують, чому саме ці авторки, вона відповідає: обрала найкраще письмо від жінок, які жили у різних формах стосунків.

Наприклад, Джордж Еліот (Мері Енн Еванс) жила разом зі своїм духовним партнером Джорджем Льюїсом, але вони не були одружені:

Їхній не-шлюб був чимось більшим, ніж шлюб.

Натомість Зора Ніл Герстон мала низку бурхливих романів. Сімона де Бовуар, як відомо, перебувала у відкритих стосунках із Жаном-Полем Сартром, а Тоні Моррісон була розлученою.

«Мене цікавили інші способи влаштування романтичного життя — і те, як це перетиналося з їхньою творчістю», — пояснює авторка.

«Власне життя» Джоанни Біґґз — це багата галерея жіночих персонажок, створених цими авторками, а також пронизлива, відверта розповідь про власну звивисту подорож Біґґз через нещастя, дезорієнтацію й хаос. У той момент, коли вона втратила віру в так звані традиційні цілі жіночого життя, вона водночас втрачала і свою матір, яка хворіла на Альцґеймера.

У той самий тиждень, коли її чоловік зібрав речі й переїхав, Джоанна почала відвідувати могилу Мері Волстонкрафт, яка у книзі «Власне життя» постає в новому світлі. Біґґз показує впевнену жінку, яка знає, що не народилася «щоб іти второваною стежкою», але також — глибоко зранену після розриву з Гілбертом Імлеєм, у якого вона була пристрасно закохана. Таку зранену, що двічі намагалась покінчити з життям протягом одного року.

Проте вона підіймається знову. І це дає Джоанні Біґґз емоційне піднесення, коли вона переповідає, як гнів Волстонкрафт перетворюється на гідну непокору. І як вона каже своєму колишньому партнерові:

Ти можеш зробити мене нещасною, але не можеш змусити мене зневажати саму себе.

«Власне життя»

Є багато речей, з якими я не впоралася. Я не вміла бути творчою у межах інституції [шлюбу]. Шлюб не спрацював — то що може спрацювати? Я досі намагаюся це зрозуміти. Я хочу цей простір — для себе й для всіх жінок.

_________________________________________________________________________________________________________________
 

Джоанна Біґґз про тінь у ролі музи й небезпеки біографічного читання

_________________________________________________________________________________________________________________

Яким є Ваше уявлення про концепцію музи як ролі жінки?

Гадаю, раніше я ставилася до ролі музи зверхньо — і, мабуть, трохи заздрісно. Коли жінкам не дозволяли вступати до університетів, не було нічого дивного в тому, що вони «приставали» до освічених чоловіків. Чи аж так помилялися ті, хто обмінював молодість і красу на освіту й доступ до гарної бібліотеки?

Можливо, бути музою — це теж свого роду освіта. І були жінки, які десь у середині ХХ століття саме так це й сприймали, як-от Лі Міллер, яка була музою і моделлю Мен Рея, перш ніж сама навчилася працювати з камерою.

Як критикиня, Ви цікавитеся біографічним читанням, визнаючи, що хоч книжки й фільми — про багато речей, вони все ж таки вкорінені в досвіді, у життях і нав’язливих ідеях тих, хто їх пише й знімає. Що означає бути хорошим дослідником чи дослідницею життя інших?

Мені знадобилося багато часу, щоб прийти до цієї позиції — і досі мене за неї критикують. Є причини, чому студентам в університетах не викладають біографічне читання: воно може зробити тебе зосередженим лише на собі; може бути марним — бо як ти можеш знати, як хтось прожив своє життя; може все звести до якогось субпсихологічного рівня; може проігнорувати інші аспекти тексту — жанр, синтаксис, традиції тощо. Для жінки-критикині біографічне читання особливо ризиковане: якщо ти надто насолоджуєшся своїми емоціями, щоб помітити цікаве полісиндетонне речення — ти зрадила фах. Але книжки — це один із способів дізнатися, що таке бути іншою людиною.

Я трохи перебільшую. Але мені здається, що вдале використання біографії в критиці — це нагадування, що книжки писали люди, які хотіли спілкуватися з іншими людьми. Хоча, звісно, біографічне знання має поєднуватися з технічним і практичним. А ще я читаю, бо не знаю, як добре жити — і одна з найважливіших речей, яких навчилася з книжок, — це те, що іноді треба закрити книжку й піти жити власне життя настільки добре, наскільки можеш.

_________________________________________________________________________________________________________________
 
Джерела: brickmag.com, irishexaminer.com
_________________________________________________________________________________________________________________


Купити книжку «Власне життя», Джоанна Біґґс

В нашому інтернет-магазині laboratory.ua представлені книги українською у різних форматах. Паперове видання, електронна книжка чи аудіоформат — обирати лише вам. Ми видаємо нонфікшн і художні книги, книги про психологію, бізнес, суспільство та інші теми, які сьогодні є актуальними

Замовляйте книги на сайті інтернет-магазину laboratory.ua: кешбек і безкоштовна доставка за замовлення від 500 грн

Більше актуальних видань шукайте за посиланням у книжковому інтернет-магазині laboratory.ua

 
Відгуки і рецензії
Поки немає коментарів
Написати коментар
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*