Книжкова барва: добірка книжок із зеленою обкладинкою
Рубрика «Книжкова барва» продовжується! Цього разу зібрали добірку книг із зеленою обкладинкою — кольору свіжості і спокою. У цій добірці знайдете естетичні книги з весняним настроєм. Більше про кожну читайте у матеріалі.
Зелений звучить як пробудження: як перші бруньки після зими, як радість від подовження світлового дня. Обкладинка книги тут задає настрій ще до першої сторінки — на сповільнення, уважність і внутрішні зміни.
_____________________________________________________________________________________________
Переглядайте також інші кольорові добірки у рубриці:
- Книжкова барва: помаранчева
- Книжкова барва: червона
- Книжкова барва: блакитна
- Книжкова барва: чорна
- Книжкова барва: біла
- Книжкова барва: рожева
_____________________________________________________________________________________________
«Зелений. Історія кольору», Мішель Пастуро
Зелений століттями асоціювався з усім мінливим і нестійким: дитинством, коханням, азартом і навіть фінансами. Його пов’язують із римським імператором Нероном, ісламом і екологічними рухами. Ґете називав зелений кольором середнього класу, авангардисти Баугаузу фактично «очорнили» його, а науковці XIX століття були переконані, що стародавні греки взагалі не розрізняли цієї барви.
Французький історик-медієвіст Мішель Пастуро розвінчує численні міфи й досліджує неоднозначність зеленого — кольору, який лише в епоху романтизму остаточно утвердився як символ природи. Колись зневажений і маргіналізований, він поступово завоював своє місце, і став універсальним, заспокійливим та всюдисущим у сучасному світі.
_____________________________________________________________________________________________
«Гора з плечей. Як виявити і подолати 13 психологічних заборон», Марія Фабрічева
Чи ви помічали як часто думаєте «не судилося», «це просто прокляття» чи «мені ніколи не вдасться»? Спираючись на теорії транзакційного аналізу й багаторічний професійний досвід, психотерапевтка Марія Фабрічева пояснює, що такі думки швидше за все зумовлені життєвим сценарієм і психологічними заборонами, засвоєними ще в ранньому дитинстві. Також авторка демонструє, як історичні події XX століття, зокрема сталінський терор, вплинули на формування цих заборон на культуральному рівні, аналізує, як ці заборони вплинули на систему виховання та соціальні норми та досі обмежують наше мислення і поведінку.
Проте психологічні заборони — це не вирок. «Гора з плечей. Як виявити і подолати 13 психологічних заборон», наповнена конкретними порадами і вправами, надихає взяти відповідальність за своє сьогодення, активізувати внутрішні ресурси і наважитися врешті скинути ту важку гору з плечей.
_____________________________________________________________________________________________
«Хочу!», Володимир Винниченко
Андрій Халепа, перспективний поет, якому більше несила бути частиною богемного петербурзького життя, тримає у руках пістолет. Причин, чому ж він притулив револьвер до скроні, декілька: йому зрадила його кохана, та й до лоба йому прилетіло зовсім недоречне, на його думку, звинувачення у ренегатстві. А може, Андрія все ж турбує ще щось…
Але це було колись. Зараз між ним та неприємним минулим перепоною стоїть тільки один порух пальцем...
_____________________________________________________________________________________________
«Літературні 1920-ті. Постаті», Ростислав Мельників
Збірка ґрунтовних нарисів, в яких Ростислав Мельник, літературознавець і критик, досліджує маловідомі сторінки історії української літератури.
У фокусі – літературний Харків 20-тих минулого століття та його надзвичайно талановиті мешканці, які стали справжніми класиками вітчизняної літератури. Зосереджуючи увагу на житті та творчості цих непересічних постатей, автор вибудовує перед вами панораму життя в тогочасному Харкові та дозволяє краще розуміти літературні процеси, які зароджувалися та відбувалися на його теренах.
_____________________________________________________________________________________________
«Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь
Збірка короткої прози Артура Дроня, сповнена фронтових вражень і переживань, створена автором під час солдатської служби. Це чесне, глибоке й інтимне дослідження людського досвіду під час однієї з найбільш травматичних подій у житті кожної людини — повномасштабної війни.
У цих текстах — не лише реальні події з передової, а й глибинна рефлексія: про страх і втрату, про товаришів, які стали братами, про миті ніжності серед смертельної загрози. Це погляд зсередини на те, що зазвичай лишається за кадром — сни, втома, віра, гнів, тиша перед боєм.
Короткі тексти Артура Дроня — клаптики правди, які зшиваються у більший наратив — про сучасного українського солдата, який усвідомлює трагізм часу, але не втрачає гідності й надії.
Назва книжки — виклик. Це заява про те, що канони воєнної літератури більше не працюють, що наш український досвід — інший, новіший, глибший. Ті, хто були на передовій, повертаються не з ідеями для романів, а з тишею в душі, яку важко передати, та автор намагається. І йому це вдається.
Це книжка про людей, які живуть на межі. Про міць культури, яка підтримує на рівні духу, коли зникає усе інше. Про Любов, яка несподівано з’являється там, де залишилось дуже мало людського. Про Господа Окопного, який говорить до кожного тихо, але точно.
_____________________________________________________________________________________________
«Любця. Ми по тебе скоро приїдемо!», Наталія Оздемір
Життя семидесятирічної Софії вже давно втратило барви. І здавалося, що цей ранок нічим не відрізнятиметься від решти: кава в надбитому горнятку, чергова серія телевізійного детективу, папіроса і киця Анфіса, яка зайняла всі теплі місця у квартирі. Аж доки у двері не постукали. На порозі стояла незнайома жінка і маленька дівчинка Любця, яку Софія бачила лише на фотографіях. Дівчинка, яку мама відправила до неї в ніч, коли колони російської техніки рушили на Херсон.
І саме так жінка, яка вже давно перестала вірити в майбутнє, раптово отримала непросте завдання: зберегти дитину. А маленька, розгублена Любця, мусила подорослішати і триматися лише за мамину обіцянку «Ми по тебе скоро приїдемо!». Але попри те, що війна підступно змінює маршрути і дотриматися найщиріших обіцянок буває зовсім не просто, Любця знаходить нових друзів, розбиває улюблений бабцин сервіз, і вірить в диво.
_____________________________________________________________________________________________
«Нікого немає в лісі», Христина Шалак
Ця книжка розповідає про психіатрію через призму окремих історій, розказаних самими героями: про те, як жити з тим чи іншим розладом, як лікуватися і працювати у психіатричних лікарнях, як дбати про рідних, які мають психіатричні діагнози. Такі свідчення нерозривно пов’язані з особистостями оповідачів, з їх багатогранними «я» — тож ці історії в першу чергу про людей, а не про хвороби. Ще одна тема, яка виступає тлом і контекстом до ділення — складна і суперечлива історія психіатрії, і зокрема — її відображення в архітектурі, яка стає дзеркалом суспільних і медичних настроїв.
«Чи чути звук дерева, що падає у лісі, якщо нікого немає поруч?» — це запитання запрошує стати свідками: уявно переступити поріг психіатричної лікарні, вислухати чужі переживання, побачити, як вони перестають бути незрозумілими і відлякуючими, стаючи натомість частинами загальнолюдського досвіду.
_____________________________________________________________________________________________
«Природний роман», Ґеоргі Ґосподінов
Життя чоловіка загадковим чином збігається з життям двох інших людей: оповідача, редактора літературного журналу й божевільного садівника. Одна така історія на тисячу інших історій, як часто буває в реальності. Багатоплановий твір, як око мухи, який є ще й трактатом про ностальгію.
Експериментальна, глибоко особиста й несподівано іронічна книжка болгарського письменника Ґеорґі Ґосподінова, що відкриває новий вимір у сучасній східноєвропейській прозі. Головний герой опиняється в епіцентрі особистої кризи: розлучення, пошук сенсу, спроба впорядкувати хаос навколо — усе це перетворюється на подорож внутрішніми лабіринтами свідомості. Але автор не веде цю історію лінійно: навпаки, кожен розділ — це фрагмент думки, спогаду, мрії чи навіть есе про туалет, граматику або комах.
_____________________________________________________________________________________________
«Точка Нуль», Артем Чех
Це розповідь про солдатські будні від першої особи, в основу якої покладено щоденник Артема Чеха, який він вів під час і після служби на війні в зоні АТО. Один з найважливіших меседжів книги – те, що війна — це біль. Автор не показує читачеві героїчних боїв, натомість зосереджується на тихому, буденному та суворому солдатському житті. Чех майстерно відбирає найгостріші деталі такого життя.
Ця книга — не плач втраченого покоління. Мемуари Чеха смішні, грубі і чесні у розумінні реальності. Його книга має людське обличчя і показує нам війну, яку багато хто волів би ігнорувати.
_____________________________________________________________________________________________
«Скіфська одіссея», Ліна Костенко
У поемі-баладі «Скіфська одіссея» розкривається образ молодого Грека з Ольвії, який понад дві тисячі років тому вирушив у плавання по Дніпру, а пізніше — по Борисфену, досліджуючи світи Припонтиди — осердя скіфської державності. Цей шлях став символом пошуку, взаємодії й переплетення різних цивілізацій — грецької та скіфської, що визначали культуру того часу.
Поема, написана з глибокою іронією і життєствердним гумором, нагадує нам про історичний зв'язок України з античним світом, підкреслюючи її невід’ємну частину європейської культури. У той же час Ліна Костенко через образи й метафори передає сприйняття України як перехрестя західної та східної цивілізацій. В умовах сучасної політичної ситуації, де анексія Криму і війна з росією стали спробою знищити античну спадщину України, поема стає особливо актуальною. Вона дає потужну відповідь на насильство і руйнацію, нагадуючи про значення культурної спадщини для національної ідентичності.
_____________________________________________________________________________________________
«РаціON. Як їжа впливає на нас, а ми на неї», Віктор Досенко, Ірина Виговська
Практичний інструмент для тих, хто прагне харчуватись усвідомлено
Науково-популярна книжка, в якій досліджується взаємозв’язок між харчуванням, фізіологією та ментальним здоров’ям, написане у співавторстві професора-патофізіолога Віктора Досенка та редакторки й письменниці Ірини Виговської. Автори досліджують біохімічні механізми, еволюційну доцільність вживання певних продуктів, особливості функціонування кишківника, метаболізму та мікробіому.
Нонфікшн з нутриціології ґрунтується на діалозі між наукою та життєвим досвідом — Ірина ділиться історією боротьби з розладами харчової поведінки, а Віктор надає медичні пояснення процесів, які відбуваються в організмі. Завдяки цій структурі видання не лише інформує, а й підтримує читача, розвіюючи хибні уявлення про здорове харчування.
Автори аналізують такі теми, як залежність настрою від складу раціону, роль жирів і вітамінів, поширені дієтичні міфи та наслідки модних харчових трендів. Вони пояснюють, чому важливо формувати індивідуальний раціон без крайнощів і не перетворювати їжу на ворога чи культ.
_____________________________________________________________________________________________
«Мистецтво роману», Мілан Кундера
«Мистецтво роману» — есе про європейську літературу авторства Мілана Кундери, відомого чеського письменника, в якому він роздумує про таке поняття, як «роман», та ділиться власним досвідом його написання.
У це видання, яке демонструє Мілана Кундеру у незвичному амплуа автора нехудожнього тексту, ввійшли його статті, есеї та інтерв’ю, написані в період із 1979-го по 1985 роки. Роздуми автора багато в чому перегукуються з філософією Едмунда Гуссерля, згідно з якою людська жага до прогресу призводить до втрати власного світу.
Кундера окреслює те, яку надважливу роль для Європи грає роман, а також розповідає, як для письменника він є не просто жанром, а цілим окремим способом людського існування.
_____________________________________________________________________________________________
«Дім Ґуччі», Сара Ґей Форден
Сенсаційна книга-розслідування, яка оголює всі таємниці, за якими ховається вбивство Мауріціо Ґуччі, спадкоємця легендарної модної династії.
Чому Патриція Реджані, його колишня дружина, яку в медіа назвали «Чорною вдовою», зробила це? Чи вона єдина, хто є причетним до цього злочину? Якими були мотиви зловмисників й як інцидент вплинув на світову спільноту – Сара Ґей Форден детально проаналізує та переповість вам історію дому Ґуччі з всіма її інтригами, трагедіями та жагою до розкоші й помсти…
_____________________________________________________________________________________________
«Для стосунків потрібні двоє», Володимир Станчишин
Кожні стосунки та кожен шлюб – неповторні та унікальні, але є загальні питання, на які кожен хоче знати відповіді. Наприклад, що відбувається, коли закінчується перший етап закоханості? Чи нормальними є кризи та конфлікти в стосунках? Як змінюється життя подружжя з появою дитини?
На ці й багато інших цікавих запитань відповість Володимир Станчишин – психолог-психотерапевт, який у своїх дослідженнях не пропонуватиме порад чи надаватиме точну формулу порятунку стосунків, а спиратиметься на той досвід, який він отримав за години практики зі своїми клієнтами. Завдяки цьому його відповіді є неупередженими та ґрунтовними, і, що найважливіше, їх можна спроектувати на будь-який унікальний досвід…
_____________________________________________________________________________________________
«Приходь без дзвінка», Світлана Бєлоусова
Одного разу Яна сідає у потяг «Рахів — Київ» і знайомиться з дідусем. І, попри зупинки у маленьких селищах, гамір нових пасажирів плацкарту й фізичну втому, дівчина все уважніше слухає Василя Васильовича. Його історія, неначе намистини, нанизується на нитку спогадів її власного життя.
Чи зустрінуться вони знову? Чому гірські маршрути, пейзажі й нічний ліс — незамінні ліки проти власних травм? Напевно, ці відчуття знайомі кожному — такі особисті й невимовлені… Але що станеться, якщо про них заговорити вголос?
Десь серед темного лісу на останніх відсотках заряду телефону, що слугує ліхтариком, дівчина йде вперед, попри виснаження й біль у ногах, цитуючи Ліну Костенко: «Цей ліс живий, у нього добрі очі». Бо вона вірить у світло і не втомлюється шукати його серед людей.
_____________________________________________________________________________________________
