Книжкова полиця Дар'ї Анцибор: авторка «Під подушку чи під ялинку?» та «Дреди, батли і «стіли». Два століття субкультур в Україні» про улюблені книжки

«Книжкова полиця» — рубрика, в якій автори й авторки Лабораторії діляться з читачами улюбленими книжками, продовжується! Сьогодні знайомимося ближче із Дар'єю Анцибор — авторкою антропологічної книги про різдвяні свята «Під подушку чи під ялинку?» та нової книги «Дреди, батли і «стіли». Два століття субкультур в Україні», де українська фольклористка й антропологиня дослідила, як українська молодь впродовж століть виборювала своє право на культурну ідентичність — від перших течій в періоди імперських та радянських часів й аж до незалежності. А про улюблені книжки письменниці розповідаємо у матеріалі.

Остання прочитана книжка

Оскільки я не так давно стала мамою, то тепер треба сильно поглиблювати свої знання в довкола дитячій темі, а часу на все досить мало. Тому останні прочитані книжки – це Наталії Бушковської «Діти 0-2. Народження і виховання в українських реаліях» та Каті Бльостки «Матера вам не наймичка». І ще цілий стос тематичних книжок вже чекає на мене.

Книжка, яку ви читаєте зараз

«Потяг прибуває за розкладом» Марічки Паплаускайте і «Мамо, тату, не хвилюйтеся» Олени Луцької та Тетяни Логвиненко. Першу читаю під час годування, вона в мене просто в дитячому ліжку живе. Друга, як ви розумієте, працює як порадник здорової людини.

Книжку, яку хочеться радити кожному

Думаю, одною не обійдуся. Профдеформація радить мені сказати, що  «Ритуал і тіло» Марії Маєрчик. Це монографія, яка допомагає розібратися, як влаштовані ритуали в традиційній культурі та як вони впливають на наше життя, а також пояснює, наскільки міцний і глибокий зв’язок все це має з тілесністю. Її цього року перевидає видавництво «Критика». 

Я також дуже люблю якісний нонфікшн, тому свого часу кому тільки не подарувала «Диво в Берліні» Деніела Джеймса Брауна. Це книжка про нацистську Німеччину, Велику депресію, Олімпійські ігри, 1936 рік, коли світ все ще міг зупинитися, але цього не сталося, про жагу до життя й перемоги, випробування та відчуття рідного плеча.

Третьою назву «Смак радянського» Олени Стяжкіної. Ця розвідка допомагає по-новому подивитися на те, як постають і трансформуються гастрономічні практики та як це досі впливає на суспільство.

Книжка, яку ви перечитуєте чи перечитували не раз

Якщо чесно, перечитую здебільшого наукову літературу. Останнім часом знову гортаю «Студії з української етнографії та антропології» Хведора Вовка, праці Миколи Сумцова, Олександра Курочкіна, Оксани Кісь та Юлії Буйських. 

Книжка, яка дуже вплинула на вас чи змінила ваші погляди

Халед Госсейні «Ловець повітряних зміїв». Пам'ятаю, як я часом просто фізично не могла продовжувати читання, бо мала зібратися з думками та силами, аби продовжити. Ця книжка по-новому відкривала традиції, про які я могла чути раніше або які колись сама бачила в Центральній Азії. До повномасштабного вторгнення я багато подорожувала і всюди почала помічати цих зміїв – в Ірані, в Індії, в Пакистані, в Йорданії… Повітряні змії після цього роману ніколи вже не будуть для вас просто повітряними зміями. І змій наприкінці фільму Нарімана Алієва «Додому» теж. 

Також особливе враження на мене завжди справляють книжки Вітольда Шабловського. Не можу не згадати тут «Кулемети й вишні», яка розповідає про людяність у часи Волинської трагедії. Він береться за вкрай складні теми, але висвітлює їх тонко, точно та виважено. 

Найбільш недооцінена, на ваш погляд, книжка

Я би назвала біографію «Василь Стус: життя як творчість», написану сином поета Дмитром. Це абсолютно унікальна річ, яка не схожа ні на класичні літературознавчі дослідження, ні на мемуари, ні на біографічний роман… Це просто річ у собі, спроба пізнати батька і його вчинки, показати їх очима самотнього хлопчика і дорослого дослідника водночас. Книжка вийшла традиційно малим тиражем у середині 2000-х, коли таких фанатів Стуса було ще дуже мало. Зараз на хвилі зацікавлення культурою ім’я поета звучить все гучніше, тож сподіваюся, що цю книжку таки перевидадуть.

Книжка, яку ви не читали і в цьому соромно зізнаватись?

Джоан Роулінг «Гаррі Поттер», причому маю ці книжки вдома. Одну з них взагалі купила в «тій самій» книгарні Лелльо в Порту. Випустила момент, коли читали всі, але вирішила, що буду обов’язково читати з дітьми, тож скоро це виправлю.

Три книжки, які ви б взяли собою, якби були змушені переїхати кудись і не могли б забрати всю бібліотеку?

Насправді 24 лютого 2022 року вже була така дилема, і тоді я взяла підручники з викладання української як іноземної, бо це і зараз справжній скарб.

Якби абстрагуватися, то з домашньої бібліотеки зараз взяла б уже згадану біографію Стуса, підручник мого покійного наукового керівника Станіслава Росовецького «Український фольклор в теоретичному висвітленні» та «Вірші з бійниці» Максима Кривцова. Всі вони з підписами авторів. Книжку Далі я отримала за передзамовленням за пару днів до того, як він загинув. Там вкладена листівка зі словом дякую, що збурює в мені океан емоцій, адже насправді це ми мали дякувати йому…

Яку книжку чи книжки ви плануєте/хочете прочитати?

У мене море непрочитаних книжок, які все чекають, коли я до них доберуся. У планах, окрім довколадитячої/батьківської літератури, першочергово книжка Андрія Сагайдака «Загублений світ Полісся» та «Нацисти-мільярдери» Давида де Йонга. 

Що б ви побажали читачам?

Читати різноманітні книжки, не боятися таких читацьких експериментів з вузькими, на перший погляд, темами чи специфічними жанрами, слідкувати за нішевими виданнями і купляти їх чимшвидше, бо ніколи не знаєш, які нові відкриття, захоплення та рефлексії знайдеш на тих сторінках.