Книжкова полиця Ольги Бартиш: авторка «Все одно буде п'ятниця. А потім неділя» про улюблені книжки
Рубрика «Книжкова полиця» авторів й авторок Лабораторії продовжується! Сьогодні дізнаємось більше про улюблені книжки Ольги Бартиш — авторки автобіографічної історії про всиновлення дитини і драму пошуку власної реалізації «Все одно буде п’ятниця. А потім неділя». Більше про книжкову полицю письменниці читайте у матеріалі.
Остання прочитана книжка
«Мрії мого батька» Барака Обами. Я дуже люблю мемуари і автобіографії. Було цікаво почитати про політику в Америці.
Книжка, яку ви читаєте зараз
«Оповідь про мистецтво» Е.Г.Гомбріха. Оскільки я художниця без профільної освіти, то самонавчання — мій звичний спосіб просування вперед. Періодично я поновлюю свої знання з історії мистецтва. Ця товстезна книга мала 16 перевидань і перекладена на понад 20 мов.
Книжку, яку хочеться радити кожному
«Вибір» Едіт Еґер. Важка, глибока, життєдайна. Червоною ниткою крізь книжку проходить думка: не важливо, що з нами відбувається, важливо як ми до цього ставимось.
Книжка, яку ви перечитуєте чи перечитували не раз
Ніколи не перечитувала жодної книжки, не бачу в цьому сенсу, коли стільки всього хочеться ще прочитати. Максимум можу погортати і переглянути, які робила підкреслення. Так, я майже завжди читаю з олівцем. З останніх прочитаних найбільше підкреслень у «Що це взагалі таке?» Вілла Гомперца.
Найбільш недооцінена, на ваш погляд, книжка
Більшість українських класиків. Я зараз вивчаю біографії українських художників та розказую про них на своїх сторінках в Інстаграмі та Фейсбуці. Наші художники, як і письменники недооцінені, їхні імена крадені ворогами, все перекручено з ніг на голову. Нам треба переосмислювати велич наших авторів та навчитися сприймати їхні твори по-іншому, більше пишатися ними.
Книжка, яку ви не читали і в цьому соромно зізнаватись?
Не те щоб соромно зізнатись, однак не змогла прочитати «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, хоча двічі намагалась через велику кількість відгуків про книжку. Ні, не моє.
Три книжки, які ви б взяли собою, якби були змушені переїхати кудись і не могли б забрати всю бібліотеку?
Будь-яку книжку Мирослава Дочинця. Там що сторінка, то п’ється як добре вино.
І дві мистецькі: «Перманентна революція» Аліси Ложкіної про історію розвитку українського мистецтва та, мабуть, «Пройти крізь стіни» — автобіографію Марини Абрамович, яку називають бабусею перформансу. Це дивовижна історія становлення художниці, дуже філософська та відверта книжка. До неї ще класно переглянути документальний фільм «У присутності художника», аби мати ще повнішу картинку.
Яку книжку чи книжки ви плануєте/хочете прочитати?
Найперше, що прочитаю після історії мистецтва — «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової. Якраз подруга має віддати її, бо позичала, казала, читала в кілька заходів, треба було передихнути. Мені цікаво дізнатися більше про Крим. Востаннє була там з чоловіком ще до одруження, в Бахчисараї. Пригадую, була в майстерні старого ювеліра-філігранника купила собі дуже красиві срібні сережки з татарськими мотивами.
Що б ви побажали читачам?
Ставити більше питань. І шукати відповіді в книжках.
