Хіти продажів Лабораторії: що найчастіше купували у квітні?

Практичні рекомендації і вправи, що допоможуть знайти здоровіші способи взаємодії з собою і світом; детальний путівник, який допоможе поринути у мандри власним родоводом; одна з найважливіших книг з менеджменту за останні сімдесят п'ять років; дослідження української популярної музики ХХ століття; продовження серії про історію кольорів та інші — представляємо добірку книжок Лабораторії, які ви найчастіше обирали у квітні. Детальніше про кожну розповідаємо у матеріалі!

____________________________________________________________________________________________________________

1

«А тепер і спитати немає в кого... Як дослідити історію свого роду?», Анна Ніколаєва

#Генеалогія, історія роду, дослідження, етнографія

Генеалогія — це більше ніж хобі, вивчення сімейної історії — це стиль життя. Тому, хто вже почав, буде важко зупинитися. Крок за кроком, розмова за розмовою, світлина за світлиною, документ за документом — дослідник поступово занурюється в матеріали, зіставляючи легенди з фактами. Іноді пошуки відповідного пазла, який підійде саме до вашої історії, можуть зайняти роки, проте подекуди й кілька годин.

Чи замислювались ви скільки таємниць приховано серед старовинних фотографій і туманних спогадів вашої родини? І як багато історій досі залишаються нерозказаними, а зв’язки із далекими близькими — втраченими? Книжка «А тепер і спитати немає в кого» — це практичний путівник у світ генеалогії, що допоможе крок за кроком зібрати і зберегти навіть найменші уламки родинної пам’яті.

З чого розпочати дослідження свого роду, як шукати інформацію, аналізувати документи, працювати з архівами, фотографіями і ДНК-дослідженнями — українська етнологиня Анна Ніколаєва детально і водночас доступно пояснює, як дізнатись більше про власну родину і зрозуміти себе. Адже коріння відлунює в нас сильніше, ніж здається. Потрібно лиш встигнути запитати.

____________________________________________________________________________________________________________

2

«Гора з плечей», Марія Фабрічева

#Сімейні стосунки, емоції, емоційний інтелект, психологія

Ми отримуємо у спадок не лише прикрощі й печалі, а й радісні події, рішення, що привели нашу сімейну систему до перемоги, до дій, які стали запорукою успіху. І можливість налагоджувати стосунки — чудова основа для сценарію переможця.

Чи ви помічали як часто думаєте «не судилося», «це просто прокляття» чи «мені ніколи не вдасться»? Спираючись на теорії транзакційного аналізу й багаторічний професійний досвід, психотерапевтка Марія Фабрічева пояснює, що такі думки швидше за все зумовлені життєвим сценарієм і психологічними заборонами, засвоєними ще в ранньому дитинстві. Також авторка демонструє, як історичні події XX століття, зокрема сталінський терор, вплинули на формування цих заборон на культуральному рівні, аналізує, як ці заборони вплинули на систему виховання та соціальні норми та досі обмежують наше мислення і поведінку.

Проте психологічні заборони — це не вирок. «Гора з плечей. Як виявити і подолати 13 психологічних заборон», наповнена конкретними порадами і вправами, надихає взяти відповідальність за своє сьогодення, активізувати внутрішні ресурси і наважитися врешті скинути ту важку гору з плечей.

____________________________________________________________________________________________________________

3

«Усі персонажі вигадані. Або ні», Юлія Лаба

#Пошук себе, романтика, стосунки, українська література

— Мам, я зі всім розберуся, не пропаду. Ти добре мене виховала. Ти молодець.

У сіро-зелених очах зібралася волога. Мама ніжно поцілувала мене в чоло, сіла в авто і старенький білий «мерс» зник за рогом. Щойно влігся пил, піднятий колесами, щось вляглося і в моїй душі. Мама залишилася... мамою. Та це більше не було для мене тягарем.

Ліна завжди жила за чужими правилами: її нудна рутина похвилинно розписана нареченим, який прагне перетворити кохану на зразкову домогосподарку і матір майбутніх дітей. Тож не дивно, коли доля підкидає Ліні шанс усе змінити, вона ризикує — і з головою пірнає у невідомість: яхтовий тур, нові знайомства, дрібка інтриг і привабливий капітан, зустріч з яким перевертає життя догори дриґом. 

І все складається ідеально, аж доки минуле не нагадує про себе незагоєними ранами, що змушують Ліну остаточно обрати: пристрасний короткочасний роман чи справжні стосунки? І головне: чи варте кохання того, щоб зректися заради нього найважливішого — самої себе?

«Усі персонажі вигадані. Або ні» — це роман про боротьбу з тиском оточення, сміливість виборювати власне щастя і любов. В першу чергу — любов до себе.

____________________________________________________________________________________________________________

4

«П'ята дисципліна», Пітер Сенджі

#Бізнес, масштабування, менеджмент, навчання

Забудьте свої старі усталені уявлення про лідерство. Найуспішнішою корпорацією буде та, яка навчається.

Панівна система управління приречена: часи, коли нездатність скористатися колективним розумом, властивим ефективній спільній роботі, компенсують тяжкою працею, позаду. Це не екологічно і точно не ефективно. А єдиною стійкою перевагою організацій у сучасному світі є здатність навчатися швидше за конкурентів. 

Пітер Сенджі доводить, що лідери компаній і організацій, позбуваючись перешкод і стереотипів стосовно навчання і приймаючи нові стратегії, які вивільняють істинні колективні прагнення, допомагають своїм же працівникам досягати високих результатів. Опанування уроків, описаних у «П’ятій дисципліні», допоможе навчитися бачити навколишній світ по-новому, запалити іскру творчості й звільнитися від обмежень та стереотипів усім, хто цього по-справжньому прагне: і компаніям, які працюють за принципами сталого розвитку, і організаціям, що вирішують соціальні проблеми — вуличного бандитизму, зміни систем шкільної освіти, сприяння економічному розвитку чи боротьби з бідністю. А керівники здобудуть знання про п’ять базових складників успіху: постійне самовдосконалення кожного працівника, інтелектуальну модель, загальне бачення, навчання команд і — найголовнішу, п'яту дисципліну, що дасть змогу поєднувати мозаїку миттєвих подій у чітку картину — мислення системами.

____________________________________________________________________________________________________________

5

«За Перекопом є земля», Анастасія Левкова

#Крим, національні меншини, історія України, кримськотатарська культура

Аліє, Альона і я. З наших імен, написаних у рядок або стовпчик, можна вивчати історію Криму.

Крим. Саме тут минуло дитинство, юність і перше кохання головної героїні роману. Саме тут вона зрозуміла, що є українкою. Ні дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стали цьому на заваді.

Наче орнамент, у романі переплітаються кримськотатарська культура і українська історія. На сторінках книжки читач зустрінеться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства – з 1990-х – аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму.

«За Перекопом є земля» — це спроба відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного ракурсу. Адже і там, і там є земля. Її варто пізнати й повернути їй цілісність.

Робота над книжкою тривала з 2012 року. З початком окупації Криму, у 2014 році, концепція змінилася. За цей час авторка взяла близько 200 інтерв'ю з більш ніж 50 кримчанами. Деталі їхніх розповідей стали частиною роману.

____________________________________________________________________________________________________________

6

«Жовтий. Історія кольору», Мішель Пастуро

#Історія культури, мистецтво, дослідження, подарункове видання

Жовтий — м’який, приємний і радісний колір. Однак, опинившись у тіні, він миттю втрачає принадність, а найменша домішка робить його брудним, сумним, потворним і банальним.

Художньо обрамлена й історично доведена одіссея жовтого кольору французького медієвіста Мішеля Пастуро описує тернистий шлях, який вдалося подолати всім відтінкам жовтого, щоб заполонити світ людини. Від перших натільних малюнків теплого кольору вохри до скромного місця у повсякденному житті Європи на межі XIX століття і безколірного існування в сучасності. Мандруючи Європою, Східною Азією, Індією, Африкою і Південною Америкою, жовтий став частиною мистецтва, релігії, моди, літератури й науки і водночас залишився найменш визнаним. Сучасна Європа не надає йому особливого значення, але так було не завжди. Увесь спектр його відтінків — від світлих і теплих до темних і сірчаних — гармонійно лягає на історію людства. Священний символізм часів античності й демонічний відтінок фальшивомонетників, лицарів, Юди й Люцифера. Імператорський колір Стародавнього Китаю й індійський символ щастя. Жовтий скрізь, і Пастуро висвітлює багатство його захопливих образів із вправністю митця.

____________________________________________________________________________________________________________

7

«Піаніст», Владислав Шпільман

#Історія світу, Голокост, реальні події

Гідність, яку місто раптово втратило, вже не повернеш. Ось це й була поразка.

23 вересня 1939 року Владислав Шпільман грав Ноктюрн № 20 до-дієз мінор Шопена в прямому ефірі радіо, під такі гучні вибухи, що фортепіано не було чути. Це була остання пряма трансляція музики з Варшави. Того дня в радіостанцію влучила німецька бомба і Польське радіо припинило мовлення. 

Вся родина геніального композитора загинула, а його життя врятував німецький офіцер, який почув, як він грає той самий Ноктюрн на піаніно, знайденому серед уламків. 

____________________________________________________________________________________________________________

8

«Щоденник одного генія», Сальвадор далі

#Мемуари, мистецтво, культура, щоденник

Я написав пророчу картину про смерть фюрера. Назвав її «Загадка Гітлера». За це мене прокляли й нацисти, й затяті антинацисти, хоча це полотно (як, зрештою, і всі мої роботи, на чому я наполягатиму до скону) не мало жодного свідомого політичного забарвлення. У мить, як я пишу ці рядки, можу зізнатись: я і сам досі не розгадав цю зловісну загадку.

Сальвадор Далі уявляв себе рятівником сучасного мистецтва від лінощів і хаосу, виправдовуючи меркантильну поведінку, як єдиний спосіб мати достатньо ресурсів, щоб бути абсолютно вільним творити мистецтво таким, яким відчуває. Його унікальна автобіографічна сповідь зриває завісу із одного із найексцентричніших періодів ХХ століття і веде читача крізь терени геніального розуму й досліджень метафізичних амбіцій живопису до справжнього Я митця, який чи не вперше відверто оповідає про власні джерела натхнення, створення таких шедеврів, як «Постійність пам'яті» (La persistencia de la memoria, 1931) «Метаморфоза Нарциса» (Metamorphosis of Narcissus, 1937) і роботу над фільмом Луїса Бунюеля «Андалузький пес» (Un chien andalou, 1928) — культового сюрреалістичного фільму, що став підривним символом ХХ століття.

«Щоденник одного генія» — це суміш вистражданих думок, одержимості, філософських дотепів і виливів любові, що розкриває екстравагантного і несамовито щирого художника, для якого не існує жодних сумнівів власної геніальності.

____________________________________________________________________________________________________________

9

«Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття», Філ Пухарєв 

#Українська попмузика, гайд українською естрадою, українська культура

У 1936 році «Ябцьо-джаз» робить галас на львівській сцені з танго «Прийде ще час». Ноти з піснею розлітаюся серед української тусовки, як гарячі чоколяди.

З текстом Богдану Весоловському допомагає поет Степан Чарнецький. За легендою, бро26 композитора погоджується накидати кілька рядків до його мелодії лише за умови, що далі той писатиме саменький.

Якщо все справді було так, то Бонді свого друга вдало намахав. Майбутні пісні він кластиме на вірші Олександра Олеся, Володимира Сосюри, Максима Рильського та інших хрестоматійних класиків, а свої писатиме зрідка.

Від питомих мелодій XX століття до їх обробки та сучасних хітів — українська музика стає гучнішою. Здається, що кожен хоча б раз в житті чув і мугикав «Червону руту» або ж  «Чорнобривці», але настав час дізнатися більше про тих, хто ховається за знайомими мелодіями укрпопу. Чи знали ви, що діти діячів УНР «винайшли» український джаз, гімн Києва був написаний за два дні, а всім відома «Пісні про вчительку» (так-так, саме та, що  «зоре світова») приховує справжню воєнну таємницю? Філ Пухарєв — український журналіст та автор Telegram-каналу про українську поп-музику радянського періоду «ПЛАЙ», створив книжковий гайд, що розкриває історію ключових постатей української естради, історію пісень та головні події української попсцени. 

____________________________________________________________________________________________________________ 

10

«Дім на краю світу», Майкл Каннінґем

#Америка, ЛГБТ, драма, Пулітцерівський лавреат, художня проза, стосунки

Можливо, від свого першого кохання ми так ніколи й не оговтуємося. Можливо, в підліткових поривах ми розкидаємося відданістю надміру легко й майже бездумно, бо помилково вважаємо, що на все наше життя нам вистачить почуттів, які ми зможемо віддати всім, кому захочемо.

Знаменитий роман Майкла Каннінґема «Дім на краю світу» — це історія життя друзів, чиї долі то переплітаються, то знову роз'єднуються протягом трьох десятиліть, оголюючи живий нерв цілого покоління — нестримного, щирого і жадібного до всіх утіх життя. Після закінчення коледжу Боббі переїжджає в Нью-Йорк до друга дитинства Джонатана та його сусідки по кімнаті Клер — популярної любительки сексу, наркотиків та інших небезпечних розваг нічного міста. Боббі і Клер закохуються, руйнуючи всі плани Джонатана. А коли Клер вагітніє, трійця остаточно вирішує створити власну особливу сім'ю, де всі троє будуть брати участь у вихованні дитини, і  переїжджає на край світу — в невеликий фермерський будинок неподалік Вудстоку, місця, сповненого таємниць та чудес.

____________________________________________________________________________________________________________