Хіти продажів Лабораторії: що найчастіше купували у серпні?

Ось і добіг кінця останній літній місяць. Попереду жовтолика осінь, та все ж не хочеться відпускати спогади про серпень так рано, тому книжкові лаборанти вирішили зафіксувати його в пам’яті як 10 книжок, які ви найбільше обирали, забирали у свої домівки і, звісно ж, читали!

________________________________________________________________________________________________________________________

10

«1913. Літо століття», Флоріан Іллієс

#Європа, живопис, культура, історія світу, мистецтво, літературознавство

Пруст шукає втрачений час, а Фройд розмовляє з кішкою на Берггассе, 19. Кафка пише «Перевтілення», а Малевич малює свій квадрат. Стравінський приносить у Париж «Весну священну», а у Мюнхені австрійський художник-поштівник на ім’я Адольф Гітлер продає акварелі біля палацу Шенбрунна, куди того ж дня шкутильгає грузин, на ім’я Сталін.

1913 – рік, у якому дивовижно переплітаються сотні голосів, сцен і випадковостей, що пророкують катастрофу ХХ століття. Від Рільке, Ельзи Ласкер-Шюлер і Томаса Манна до винаходу екстазі й відкриття Нефертіті – усі, хто творять мистецтво, от-от опиняться по різні боки буремної й жорстокої історії. Це останнє літо перед прірвою. І останній подих світу, який ще вірить у красу.

________________________________________________________________________________________________________________________

9

«Красиві дівчата теж помирають», Юлія Клебан

#Детектив, Київ, розслідуванн, таємниці, українська авторка

Але перш ніж розпочати читання, ви маєте підписати договір про нерозголошення…

Київ, 2018-й рік. Ще вчора Ольга-Олександра (або просто — Оллі) будувала карʼєру в рекламній сфері, а вже сьогодні безробіття підкидає їй «тимчасову» роботу асистентки в Ірини Хижак — інтелігентної і стриманої колишньої адвокатки, яка тихо докопується до правди там, де офіційні структури безсилі. 

І поки Оллі приміряє на себе роль то доктора Ватсона, то місіс Гадсон, їхньому дуету випадає розслідувати першу справу: у розпал гуртожитської вечірки накладає на себе руки заможна студентка Ліза Литовська. Однак її батько впевнений, що його єдину доньку — вбили. Які ж насправді секрети приховують студентські кімнати? І чи була жертва вартою порятунку, якщо виявиться, що за фасадом першої красуні ховалося чимало брудних таємниць?

________________________________________________________________________________________________________________________

8

«Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька», Віра Курико

#Українська література, психологічний роман, російсько-українська війна

Кожен із чоловіків вважав, що знав Летицію вельми добре. Кожному з них вона збрехала про те, ким була, як і про те, ким і яким був її батько.

Її ім’я — Летиція Кур’ята. Вона вміє вигадувати історії так майстерно, що не повірити неможливо. І вона готова повідати вам сім майже правдивих казок про свого батька: полковника з XVII століття, привида минулого, пічника, лісника, качки на селищному ставку і героя сучасної  війни... Та зрештою — хто ж він? І чи існує насправді?

У світі, де війна стала буденністю, Летиція веде власну боротьбу з найстрашнішим демоном — самотністю. І щоразу, переплітаючи реальність і вигадку, вона стає на крок ближчою до правди. Бо чи не вона — єдина зброя проти того, що нас руйнує?

«Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» — це суміш гумору, сарказму, поетичних алюзій, магічного реалізму і автобіографічної історії з елементами репортажу. І спроба описати вразливість у світі, де війна стає буденністю, а любов — рятівною ілюзією. 

________________________________________________________________________________________________________________________

7

«Я змішаю твою кров із вугіллям», Олександр Михед

#Російсько-українська війна, подорож, есеїстика, історія України

Війна показала мені речі в моєму розумінні очевидні, але не пов’язані саме з Донбасом. Щось мені підказує, що всі ці штуки доволі універсальні для всього нашого українського суспільства. Це тотальна безпорадність звичайного громадянина перед інформацією, маніпуляцією, пропагандою. Беззахисність і тотальна відкритість.

Наприкінці 2016-го року Олександр Михед вирушає у подорож шістьма містами Донеччини та Луганщини, що нині відомі кожному з нас. 

Бахмут. 

Костянтинівка. 

Покровськ. 

Сіверськодонецьк. 

Лисичанськ. 

Добропілля.

Розкопуючи пласти історії, письменник розповідає дивовижну історію Сходу, приборкати який намагалися британські й бельгійські інвестори, імперські та радянські правителі. Проте найважливіше для автора — почути голоси місцевих жителів. 

І разом пошукати відповіді на запитання: якою ціною дається кожна тонна видобутого вугілля? Чи існує так звана «донбаська ідентичність»? Як одна з найстаріших черепах у світі пов’язана із заснуванням Донецька?  І якою ціною імперія перетворила степи Дикого поля на складову свого міфу? 

У книжці вміщено унікальні розмови з відомими письменниками, митцями, істориками, які народилися на Сході: Сергієм Жаданом, Алевтиною Кахідзе, Ігорем Козловським, Романом Мініним, Володимиром Рафєєнком та Оленою Стяжкіною. 

«Я змішаю твою кров із вугіллям» перекладена кількома мовами і стала класикою українського нонфікшну. 

Оповідь про втрачену історію, людей і міста. 

Свідчення про безмежну любов до своєї країни.

________________________________________________________________________________________________________________________

6

«Нерухомість», Анна Грувер

#Втрата дому, ідентичність, пошук себе, соціальний роман

Нерухомість – це двозначна назва, і вона, звісно, не лише про майно. Це ще й (а може, передусім? залишаю це на ваш розсуд) небезпечний стан, закляклість, дрімота. Стан, із якого так важко буває вийти. Інколи нереально. 

Для мене було необхідно зафіксувати цю зникаючу під новинами реальність, цей момент надламу у суспільстві. Зафіксувати і усвідомити.

2019 рік, літо. Миша, 26-річна аспірантка з Києва, їде до Кракова, щоб долучитися до міжнародного проєкту з дослідження життя мігрантів. Та скоро дівчина усвідомлює, що гасла про гуманізм  – лише ширма для політичних ігор. Вона стикається із чужим болем і трагедіями людей, чиї життя руйнуються за зачиненими дверима. Насилля, зради й особисті втрати докорінно її змінюють. Якою ж Миша повернеться додому? І що на неї там чекає?

«Нерухомість» – це зріз людських доль перед пандемією, перед повномасштабною війною – історичні зсуви, як тектонічні зсуви, і наші життя, наче маленькі човники, що дрейфують у цьому океані білого шуму. Історія невпевненості і тривожності – про пам’ять, що зникає вже зараз за непомірним обсягом нової і нової інформації, болю, трагедій і руйнувань. І водночас історія про закоханість, що проривається, наче рослина через асфальт. 

Увага: твір містить описи відвертих сцен.

________________________________________________________________________________________________________________________

5

«До побачення, телебачення!», Емма Антонюк

#Журналістика, телебачення, дорослішання, пошук себе, сатира

Телевізор — один із соціальних деміургів, він конструює дійсність. Це голка, яка лусне вашу бульбашку і несподівано боляче вколе. Доки креативний середній клас користується пультом лише для зміни температури в кондиціонері, телевізор розказує вашій сусідці, коли міняти долари, продукує мас-маркетних кумирів, створює та руйнує президентів.

(Емма Антонюк у передмові до книжки)

Віра Дорош зростає у родині, де на три кімнати вдвічі більше телевізорів, а правда змінюється залежно від телеканалу. Вимогливість і жорстокість для неї — виховна норма, а завжди бути кращою — єдиний спосіб заслужити любов. Одного дня через збіг обставин підлітка Віра отримує в руки мікрофон регіональних новин. Так починається трагічний, але водночас і комедійний шлях дівчинки, яка мріє про славу у світі українського телебачення. Компроміси із совістю, курйози, домагання, спокуси і ризик — в її історії ви прочитаєте усе, що передує прямому етеру. Усе, що не покажуть у вечірніх новинах.

________________________________________________________________________________________________________________________

4

«Найкраще «найгірше», що могло статися», Юлія Лаба

#Романтична комедія, українська авторка, 18+, сильна героїня

Це в мене тут нічого особливого. Я засмучена хіба що через те, що лишилася без оргазму, але це легко виправити. Ліна — інша. Це її перше побачення за тривалий час. Не скажу, що вона приміряє собі прізвище кожного, хто кличе її на каву, та все ж моя подруга — романтична натура. І сьогодні вранці, коли вона позичала в мене туфлі, то здавалася дуже окриленою. А тепер вона сумна. І мені кортить врізати по яйцях тому, хто її засмутив.

«Персонажі» повертаються — і цього разу все серйозно! 

Історія Рії і Лесика доведе, що інколи найкращі історії кохання починаються зі, здавалося б, найгіршого…

Вони надто різні, щоб бути парою: Рія — амбітна архітекторка, яка уникає серйозних стосунків, і найбільше в житті боїться втратити власну свободу, в той час як Лесик — мовчазний власник бару, втілює спокій і надійність. А от їхня дружба видається цілком логічною, міцною і безпечною. Майже ідеальною! 

Майже… Допоки випадкова пристрасть не змінює все. І там, де Рія виплекала у собі впевненість, що кохання — це пастка, Лесик готовий терпляче доводити їй зворотнє: що іноді людина поряд може стати єдиною справжньою опорою.

________________________________________________________________________________________________________________________

3

«ВИШ. Університетський ситком», Олександр Лопушанський

#Кампусна проза, гумор, ситком, студентство, сатира

А що, як в одній книжці раптом зустрінуться 9 професорів, 12 аспірантів, 5 студентів, одна собака і сумка, яка загубилася?

Нічого незвичайного: з вами станеться університетський ситком «ВИШ»! І разом із ним аспірант, який прокидається з похміллям, і засідання кафедри, що перетворюється на сварку, яку рятує лише застілля. Лаборант, який «може все», і батареї, які давно не можуть нічого. Сейф, що виявляється важчим за академічні борги, і смерть, що виявиться просто ще однією незручністю порядку денного. 

Олександру Лопушанському вдалося створити іронічні, буденні і дуже впізнавані кожному історії про університет, як окрему планету зі своїми законами, ритуалами і маленькими катастрофами. Але будьте пильні: читання запускає неконтрольований потік спогадів і ви ризикуєте серйозно замислитися, а чи не вступити ще раз…

________________________________________________________________________________________________________________________

2

«Тінь Малої Ведмедиці», Дарія Тепла

#Історичний роман, стосунки між поколіннями, магічний реалізм, українська авторка

У буття свої закони, у жінок — свої. Споконвіку на цих землях вони стояли у вузькому коридорі між пітьмою смерті та світлом нового життя, яке знову й знову з боєм намагалися привести в свої степи. Покинуті чоловіками, півнями й лисами. Оголені та стурбовані. І ніхто вже не міг згадати: чи це тому, що вони настільки сильні, чи тому, що нікому не потрібні.

Колись давно серед степів, де каміння та трави знають більше, ніж люди, народився хлопчик із дивним спадком — живою родинною тінню. Кажуть, вона переходить від матері до первістка разом із першим подихом і може сховати людину від небезпеки. І лиш в одному вона безсила — не сховає від людських помилок.

Дитинство Веремія Сорайло минає серед потрясінь ХХ століття: Великого терору, арешту батька, німецької окупації й голоду. Його найближчими людьми стають мати Мотря і друг Караташ. Та одна ніч, коли Веремій відмовляється сховати матір у своїй тіні, змінює все.

Минають десятиліття втрат і боротьби, виростають нові покоління. В час великої сучасної війни на Сорайлів чатуватимуть нові випробування. Чи вдасться їм віднайти дорогу одне до одного та виправити помилки минулого? І чи здатна родинна тінь урятувати тих, хто заблукав у темряві?

________________________________________________________________________________________________________________________

1

«За Перекопом є земля», Анастасія Левкова

#Крим, національні меншини, історія України, кримськотатарська культура

Аліє, Альона і я. З наших імен, написаних у рядок або стовпчик, можна вивчати історію Криму.

Крим. Саме тут минуло дитинство, юність і перше кохання головної героїні роману. Саме тут вона зрозуміла, що є українкою. Ні дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стали цьому на заваді.

Наче орнамент, у романі переплітаються кримськотатарська культура і українська історія. На сторінках книжки читач зустрінеться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства – з 1990-х – аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму.

«За Перекопом є земля» — це спроба відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного ракурсу. Адже і там, і там є земля. Її варто пізнати й повернути їй цілісність.

Робота над книжкою тривала з 2012 року. З початком окупації Криму, у 2014 році, концепція змінилася. За цей час авторка взяла близько 200 інтерв'ю з більш ніж 50 кримчанами. Деталі їхніх розповідей стали частиною роману.

________________________________________________________________________________________________________________________