«Навіть у найтемніші часи людський дух перемагає відчай»: добірка книжок про Голокост
Книги про Голокост – це надзвичайно важливий пласт літератури, який дає змогу зазирнути у найтемніші сторінки історії людства. Голокост, як жахливий приклад геноциду, несе у собі уроки, які не можна забути. Саме тому тексти про Голокост є не лише літературними творами, а й документами часу, що формують пам’ять наступних поколінь. Зібрали добірку важливих праць про цей темний час людської історії.
______________________________________________________________________________________________________
«Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та виживання», Томас Ґеве
У червні 1943 року, після довгих років скрути і переслідувань, тринадцятирічного Томаса Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Але Томас ніколи не втрачав бажання жити.
Йому було п’ятнадцять, коли його звільнили з Бухенвальду. Це був третій концтабір, який він пережив. Ще перебуваючи в Аушвіці, Томас намагався детально відтворити все, що відбувалося у нацистському світі: він схематично змальовував усі події в реальному часі, використовуючи деревне вугілля та клаптики цементних мішків. Оригінальні ескізи не збереглися, проте пам’ять про зображене закарбувалася у свідомості, і відразу після війни він знову взявся за олівець. Щоб зберегти пам’ять про своїх втрачених друзів і мільйони жертв Голокосту, Томас намалював понад вісімдесят простих і водночас пронизливо деталізованих малюнків, де зображав не лише жахи і темряву таборів смерті, а й повсякденні події, прояви людяності, підтримки і дружби. А згодом доповнив власну історію словами.
Попри все зло, що наповнювало концентраційні табори, його розповідь — це разюче підтвердженням сили життя. «Хлопчик, який намалював Аушвіц» — це живе свідчення війни очима дитини, яка попри темряву зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо.
______________________________________________________________________________________________________
«Материнська відвага. Обіцянка, яка врятувала нас у Голокост», Малка Левін
Малці було три роки, коли німецькі окупанти вивезли її із сім'єю до гетто у місті Людмир (єврейська назва міста Володимир, Волинська область). Батько загинув під час першого нацистського нападу, але перед смертю встиг сказати Ривці: «Врятуй дітей».
Попри розбите серце й постійний страх, вона виконала обіцянку. Ривка оберігала Малку та двох її старших братів протягом вісімнадцяти болісних місяців, коли вчинки нацистів і тих, хто перейшов на їх бік, ставали дедалі жорстокішими.
Але поруч зі страхом і жахіттями гетто залишилось місце для добрих вчинків, що допомогли родині вижити: офіцер Вермахту, який врятував їх від розстрілу; польська кравчиня, що заховала братів у своїй крамниці; родина українських фермерів Якимчуків, які переховували сім'ю, коли солдати СС захопили ферму. Якимчуки викопали яму під коморою, де сім'я Малки переховувалася довгих дев’ять місяців, долаючи холод, голод і постійний страх бути викритими.
Наприкінці війни, без домівки і грошей, Ривка знову зібралась із силами, щоб побудувати нове життя для себе та своїх дітей.
______________________________________________________________________________________________________
«Піаніст. Надзвичайна історія виживання», Владислав Шпільман
23 вересня 1939 року Владислав Шпільман грав Ноктюрн № 20 до-дієз мінор Шопена в прямому ефірі радіо, під такі гучні вибухи, що фортепіано не було чути. Це була остання пряма трансляція музики з Варшави. Того дня в радіостанцію влучила німецька бомба і Польське радіо припинило мовлення.
Вся родина геніального композитора загинула, а його життя врятував німецький офіцер, який почув, як він грає той самий Ноктюрн на піаніно, знайденому серед уламків.
______________________________________________________________________________________________________
«Дівчина у блакитному пальті», Моніка Гессе
Друга світова у розпалі. Вулицями Амстердаму ходять вороги — солдати у зеленій формі, що говорять німецькою. Ханнеке, молода жінка, яка щодня дістає на чорному ринку і доставляє багатим клієнтам товари, яких у воєнному місті вже не знайти легально — від м'яса й гасу до парфумів і нових шкарпеток. Але у неї розбите серце — її коханий загинув на війні. Тільки робота — своєрідний акт бунту проти нацистів.
Але зникнення єврейської дівчинки і благання старої голландки знайти її змінюють все. Втягнута у вир таємниць, що ведуть до руху опору, дівчина бачить, наскільки жахливою і страшною є нацистська влада. Тепер Ханнеке готова на все заради порятунку людського життя.
Чи вдасться не пропустити у натовпі яскравий небесно-блакитний колір пальта?
______________________________________________________________________________________________________
«Хлопчик, який пішов за батьком в Аушвіц», Джеремі Дронфілд
У 1939 році столяр із Відня Густав Кляйнман разом із шістнадцятирічним сином Фріцом потрапляють у руки гестапо, а згодом у концентраційний табір Бухенвальду. Вони дивом виживають після жорстоких знущань нацистів.
Але згодом, смерть до них підкрадається ближче: Густав дізнається, що його відправляють до Аушвіца, а для Фріца відпустити батька — немислимо. Відчайдушно прагнучи бути разом, юнак робить божевільний вибір — наполягає на тому, що теж повинен піти. Для нацистів це рішення дається з легкістю, адже один табір смерті не відрізняється від іншого.
Протягом шести років жаху і незмірних страждань живими їх тримає одна річ — любов і надія на майбутнє.
______________________________________________________________________________________________________
«Солід. Взуттєва фабрика життя», Юрій Скіра
«Солід» — взуттєва фабрика неподалік площі Ринок у центра Львова. Це книжка, яка розповідає про те, як підприємство стало рятівним прикриттям від нацистських переслідувань. В роки Голокосту монахи Студійського Уставу із благословення митрополита Андрея Шептицького переховували там євреїв. У підвалах фабрики переховували всіх: жінок, дітей, чоловіків, які не мали шансу вижити.
Також це розповідь про «львівського Шиндлера» – о. Йозефа Петерса, ченець та священник, який заснував виробництво, що стало центром порятункової акції Глави Греко-Католицької Церкви.
______________________________________________________________________________________________________
«Вибір», Едіт Еґер
1944 року після того, як Угорщину захопили нацисти, Едіт разом з батьками відправлено до Аушвіцу. Табору смерті. Батьків убито, коли дівчинці було шістнадцять, а на долю Едіт випало пройти випробування концентраційним табором.
«Вибір» — це мемуари докторки Едіт Еви Еґер, які складаються з двох частин: концентраційний табір та життя після нього. Едіт розповідає про те, як її досвід перебування в таборі смерті, втрата близьких та рідних людей відкрили їй шлях до вивчення психології, де зціленням була концентрація на внутрішній духовності кожної людини.
Зараз дев’яносторічна докторка Еґер проводить практику з клінічної психології, читає лекції та консультує армію й військово-морські сили США у питаннях тренування стійкості та лікування посттравматичного досвіду.
______________________________________________________________________________________________________
«Амадока», Софія Андрухович
У цього чоловіка більше немає обличчя і пам'яті — їх знищила війна на сході України. Але поруч з ним жінка, яка своєю любов’ю і терпінням заново вибудовує їхню спільну історію. Вона розповідає все, що було їй відомо: як його звали, хто він і звідкіля, ким були його батьки, як минуло його дитинство.
Події роману рухаються виром часу, який поєднує давнє минуле з сучасністю: в лікарняній палаті троє військових АТО – в криївці троє повстанців УПА – в кімнаті три стареньких сестри, які згадують батька. Авторка проводить читача трагедіями української історії — від Другої світової війни, Голокосту, через добу Розстріляного відродження й аж до початку російсько-української війни у 2014 році. А в центрі усього — міфічне озеро Амадока, яке існує лише на картах Геродота, але загублене сьогодні.
Що насправді зникло разом з Амадокою? Чи може людина втратити пам'ять на кілька поколінь? І чи здатна любов повернути найважливіші спогади?
______________________________________________________________________________________________________
«Голокост. Нова історія», Лоренс Ріс
Ця книжка відповідає на два фундаментальні питання про Голокост: як і чому це сталося? Вона ґрунтується не лише на останніх наукових дослідженнях, а й на 25-річних опитуваннях очевидців — тих, хто вижив, і злочинців, які діяли під прикриттям ідеології.
Лоренс Ріс проводить читача від найжахливіших часів Голокосту до останніх днів Третього Рейху. Він детально розглядає політику Гітлера та доводить, що єдиного рішення розпочати Голокост не було — один із найстрашніших злочинів в історії людства був спричинений маленькими кроками і рішеннями, які приймалися нацистами. І хоч найбільша відповідальність за усі жахи того періоду лежить на Гітлерові, автор переконує: винні усі, хто зміг це допустити.
______________________________________________________________________________________________________
«Особисті речі. Розповіді про одяг у концтаборах і таборах смерті», Кароліна Сулєй
Ця книжка — унікальне дослідження, що підсвітить у неочікуваному світлі звичайний, здавалося б, одяг. Кароліна Сулєй розповість, яку роль відігравали особисті речі людей, що лишалися з ними у найжорстокіших умовах у концтаборах.
Авторка доводить, що одяг нерідко слугував символом боротьби за власне «я». Ґрунтуючись на архівних джерелах та інтерв’ю з тими, хто пережив табори, Кароліна не тільки вводить нас у курс оригінального дослідження антропології моди, а також підіймає тему людської гідності та сили духу, здатної долати будь-які перешкоди.
______________________________________________________________________________________________________
