Що читають письменники і письменниці? Добірка кращих книжок 2024 року від авторів та авторок Лабораторії
Застрибуємо на хвилю читацьких підсумків року! Книжкові лаборанти запитали авторок й авторів Лабораторії, які книжки увійшли до їхнього найкращого прочитаного за 2024 рік, і вже готові ділитися з вами. Сучасна художня література, науковий нонфікшн, мистецтво, стосунки, біографії, поетичні збірки й дебютні романи колег по «творчому цеху» — у матеріалі ділимося добіркою найкращих книг 2024 року за версією письменників і письменниць видавництва Лабораторія.
______________________________________________________________________________________________________________________
Таня Касьян, «Наше. Спільне»
«Моя темна Ванесса», Кейт Елізабет Рассел
Книжка про сексуальний груминг і його наслідки в дорослому житті для постраждалої сторони. Для мене «Ванесса» — це одна з тих книг, після якої хочеться виблювати та помитися в душі. Подібні відчуття мала ще від «Долини ляльок» у студентстві. І це дуже добре, що книжки про такий досвід — зваблення підлітка дорослим — пишуть, не романтизуючи його, як деякі класики.
«Там, де заходить сонце», Олена Пшенична
Олена — моя однокурсниця з Літосвіти, і напевно не збрешу, якщо скажу, що група чекала на вихід її книги. Я прочитала книжку одразу на Лібраріусі, а потім купила кілька примірників на подарунки, бо знаю, що багатьом в моєму колі подобаються такі книжки. А для мене особисто книга була важлива тим, що вона про будинок для людей літнього віку. Я сама приїжджала в такий дім до однієї жінки, слухала її історії про сусідів, і думала, як у кіно чи в книзі. От тепер і є така книга.
«Я рада, що моя мама померла», Дженнет Маккерді
Побачивши анонс, мене підкупила страшна назва і яскраві кольори. Я думала, що це буде щось типу стендапу в книзі, бо про авторку я нічого не знала і серіали з нею не дивилась. В результаті ця книга показала мені, що приховується під цукровою пудрою Голлівуду і як нещасні та нереалізовані батьки роблять нещасними і надреалізованими своїх дітей.
«Наші тіла — їхнє поле бою», Крістіна Лемб
Дуже чекала на переклад цієї книги і почала її читати після відвідування Музею геноциду у Сараєво. Журналістка Крістіна Лемб збірала історії жінок, які постраждали у війнах та збройних конфліктах в Аргентині, Сирії, Іраку, Боснії та Герцеговині, Руанді і тд. Ця книга про те, як зґвалтування стає зброєю ворога. Українське видання починається з наших історій і тієї правди, яка відкрилась після деокупації Київської області, тому зважайте на це, бо книга ця непроста і дуже тригерна.
DEI Deconstructed, Lily Zheng
Це моя настільна професійна книжка, оскільки я є тренеркою з інклюзії та різноманіття (DEI). Словом, почавши її читати, я хапалась за голову і кричала всередині, що ми все робимо не так, нам треба більше читати таких книжок. А потім мене попустило і я подумала: треба брати класний досвід інших, щоб робити найкраще для нас.
______________________________________________________________________________________________________________________
Кирило Половінко, «Лімб»
«Подорож письменника» Кристофер Воґлер
Біблія сторітелінгу. Усі знання по фаху, які я отримав як самоучка протягом років, сконцентровані в одній цій книзі. Спочатку її читати, потім своє писати.
«Не музи, а мʼязи» Марія Титаренко
Дуже корисна та практична книга, яка не тільки драйвить скіл, а ще допомагає розписатись перед сесією.
«Ангели помсти» Олесь Ульяненко
Чомусь ніколи його не читав та навіть не цікавився. Взяв з полиці першу книгу, що стояла в черзі, та затягнуло. «Ого», — скажу я вам.
«Привиди» Анатолій Дністровий
Переспів «Тибету на восьмому поверсі», але як же тонко сер Анатоль відчуває ці соціальні лінії та грані. Маестро, маг та чарівник. Раджу.
«Дж. Р. Р. Толкін. Біографія» Гамфрі Карпенте
Завжди цікавив шлях тих, хто «зміг». Толкін не присвячував власноствореному всесвітові своє життя. Цей всесвіт і був життям Толкіна. Прочитаєте — зрозумієте.
______________________________________________________________________________________________________________________
Софія Мокій, «Жизнєнні історії»
«Сім чоловіків Евелін Г'юґо» Тейлор Дженкінс Рід
Я люблю історії про сильних жінок (сюрприз-сюрприз), і ця книжка саме про таку героїню. Далеко неідеальну, часом нелогічну й непослідовну, але яка затято вгризається в життя з бажанням відкусити великий соковитий шматочок. Додайте сюди бекґраунд Золотої доби Голлівуду, красиві сукні й трохи залаштункових драм — я прочитала дні за 3 і раджу її як ідеальне відпусткове чтиво.
«Планета людей» Антуан де Сент-Екзюпері
Ця книжка для мене пояснила, як письменник дійшов до Маленького Принца. Екзюпері був льотчиком з душею Шопена (чи вставте ім'я відомого романтика). Я впіймала враження, що в цих історіях льотчик постає як метафора людини, яка розпустила крила і втілила свій потенціал. Книга така споглядально-тягуча, де описи важливіші за сюжет: тут про зоряне небо, піски Сахари і майже дитячу ейфорію, з якою герой підіймається в політ.
«Над прірвою у житі» Селінджер
Це моє комфортне чтиво, незважаючи на те, що головний герой всю книжку жаліється на людей і вставляє фразу «It killed me» так часто, як дихає. Для мене це книжка не лише про дорослішання і пошук себе, але загалом про зламні періоди, коли треба вчитися звикати до нової реальності, комунікувати і прилаштовуватися. І так хочеться вчепитися за знайоме «до». Герою складно і неприємно. І ми всі там були, правда?
«Коротка історія науки» Вільям Байнум
Я все-таки більше в категорії «художки», ніж нонфікшн, але якщо цей нон-фікшн викладений нормальною мовою, послідовно і з цікавими деталями, то він потрапляє в мій рейтинг. Назва книги говорить за себе: тут база еволюції, фізики, хімії, біології через призму найважливіших відкриттів людства.
«Шлях Ріки» Шеллі Рід
Ще одна історія з категорії «про сильних жінок». Дуже болюче-щемка спочатку і обнадійлива наприкінці. Про те, як інколи життя опускає нас на саме дно, але це не означає кінець історії. Це про сміливість починати спочатку.
______________________________________________________________________________________________________________________
Марина Шакотько, «Летить лелека»
«Кафе на краю світу» Д.П.Стрелекі
Одвічне питання «Чому я тут?» торкається кожного, хто матиме сміливість задати його собі. В кожному періоді життя воно має свій відтінок, свою відповідь, свій сенс. Обирати себе, рухатись до своїх мрій попри всі обмеження, радіти тому, що є в моменті – такий контекст відгукується мені. 2024 рік дійсно став роком глобальних змін в моєму житті і це питання я не один раз задавала собі, коли приймала важливі для себе рішення.
«Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем» Юлія Мак
З цієї легкої, теплої і затишної книги про вайб 90-х початку нульових розпочався мій шлях автора: я відмітила цю книгу в своєму блозі і написала, що також мріяла б написати книгу про здоров'я малюків. А через день уже спілкувалась з редактором видавництва стосовно цієї моєї мрії. Тому «Толіки» для мене не просто чудова книга, що повертає в спогади про безтурботні роки дитинства, а і книга, яка стала поштовхом створити власний твір. Ну і звичайно, це чудова ілюстрація, що випадковості – не випадкові!
«Чому чоловіки хочуть сексу, а жінки потребують любові» Алан та Барбара Піз
Книга про нейрофізіологію почуттів, що виникають між партнерами на початку стосунків, про наукові обґрунтування симпатії, пристрасті, любові, кохання, написана легко і з почуттям гумору, стала актуальною для мене, оскільки саме в 2024 році я наважилась відкрити своє пошматоване серце і впустити в своє життя нові стосунки.
«Чому ми спимо. Користаємо з усіх можливостей сну і сновидінь». М. Вокер
Книга дуже актуальна в часи, коли сон більшості українців порушений через регулярні атаки «недосусідів». Ця книга написана не для лікарів, легко і доступно доносить важливість повноцінного сну і пояснює наслідки від його порушення, багато уваги приділяється гігієні сну, про яку ми, сучасні люди, часто забуваємо/ «забиваємо». Мене вона надихнула вступити навчатись на консультанта з дитячого сну, тому також стала знаковою для мене.
«Завтра будуть коти» Б.Вебер
Цікавий погляд на світ очима котів. Я сама маю пухнастого улюбленця (і до того ж досить характерного) і часто замислююсь, що він думає про ті чи інші події, як би відповів мені, якби міг говорити, чим займається, коли нас немає вдома. Фентезі на межі з реальністю – я люблю такий формат, ну а філософські роздуми про любов, буття, релігію, науку залишають приємний «після смак» від твору і створюють підґрунтя для дискусій на ці одвічні теми в колі близьких в холодні зимові вечори за горнятком чаю.
______________________________________________________________________________________________________________________
Світлана Бєлоусова, «Приходь без дзвінка»
«Кільця Сатурна» В.Ґ. Зебальд
Чомусь мене притягують книги в яких стаються не гучні історії. Ти ніколи не знаєш, чи існували направду герої з книг Зебальда. Чи автор зустрічав їх на своєму шляху, чи все це фантазія і майстерність? Ця книга — шлях, який би я ще неодноразово і повільно пройшла.
«Спостереження за болем інших» С’юзен Зонтаґ
Дуже резонував цей текст. Книга про воєнну фотографію і про розмиті межі між співчуттям, етикою і співучастю. Вона зачіпає і порушує питання, які ти ще потім довго носиш в собі, шукаючи відповіді.
«Правік та інші часи» Ольга Токарчук
Невелика книга, яка стає нині моєю улюбленою у авторки. Вона вміщає в себе все, що я ціную в текстах: міфічний закритий простір і історії його жителів. Однозначно перечитуватиму пізніше і раджу іншим знайомитись з Токарчук саме з цього тексту.
«Андрій Лаговський» Агатангел Кримський
Тут ми зосереджуємося на внутрішньому світі героя, який може симпатизувати далеко не всім. Багато сумнівів, роздвоєності і саморефлексії. Але мені було дуже добре й органічно з цим текстом, ніжно його люблю.
«Вірші з бійниці» Максим Кривцов
Це біль, який застрягає в ребрах. Це набрати повітря і пірнати у глиб. Це поезія, яку хочеться обіймати і вчити напам’ять. І дякувати зі сльозами на очах. Вона нам усім потрібна.
______________________________________________________________________________________________________________________
Роман Голубовський, «З нами житиме еласмотерій»
«Доктор Серафікус» В. Домонтович
Захоплива історія про відлюдькуватого химерника-професора та його стосунки з оточенням. Майстерний інтелектуальний роман про самотність і появу феномена «нової жінки».
«Колонія» Макс Кідрук
Історія про те, що людина, попри всі досягнення цивілізації, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.
«Всьо чотко! Сергій Кузьмінський і Брати Гадюкіни» Юрій Рокецький
Мемуари, присвячені Сергію Кузьмінському, співзасновнику та фронтмену гурту «Брати Гадюкіни», що свого часу став одним із найяскравіших явищ в українській музиці. Ця музика поєднувала в собі різні жанри, тож гурт здобув десятки тисяч прихильників і донині займає особливе місце в серці українських меломанів. Книжка ґрунтується на численних інтерв’ю та спогадах друзів та колег Сергія, а написав її Юрій Рокецький, вокаліст гурту «Мертвий півень».
«Мова-меч. Як говорила радянська імперія» Євгенія Кузнєцова
Чому деякі з нас досі вважають, що мова – це нейтральна річ у собі, і не знати мову власної країни – це нормально? Чому на території сучасної Росії прямо зараз гине стільки мов? Чому якась мова комусь здається вищою, а якась – нижчою? Мова-меч у ста невеликих розділах описує мовну реальність СРСР. Книжку можна починати читати з будь-якого розділу. Це науково-популярне видання для широкого кола читачів про мовні стосунки на тлі радянського періоду. Мова-меч – це не заклик озброюватись мовою, як мечем. Ця книжка описує те, як в Радянському Союзі мечем стала російська. Рідна мова у боротьбі з імперіями має стати щитом.
«Содом і Гоморра» Марсель Пруст
Автор майстерно досліджує людські взаємини, любов, ревнощі, пам’ять і соціальні інтриги. Центральною темою є дослідження людської сексуальності, зокрема гомосексуальності.
______________________________________________________________________________________________________________________
Юля Мак, «Толіки»
«Велика різдвяна книжка», Надійка Гербіш, Ярослав Грицак
Красива книга з яскравими ілюстраціями, з якої я, власне, і розпочала свій читацький 2024 рік. Сторінками я подорожувала від історії Різдва до оповіді сучасних різдвяних пісень. Звідти я дізналась і про перший адвент календар, і хто дарує подарунки, і звідки з’явилась різдвяна ялинка. Приємним бонусом стали традиційні українські різдвяні рецепти.
«Часу немає», Рустем Халіл
Динамічна історія про перевтілення, справедливість та любов. Ти бігаєш 650 сторінок разом із головним героєм вулицями теплого Києва, щоб знайти цілющі ліки, але разом із тим дізнаєшся про події, які кардинально вплинули на його життя. Хотілося б побачити екранізацію цього роману.
«Люди з Більбао народжуються, де хочуть», Марія Ларреа
Автобіографічний роман, в якому я прожила кожну сторінку. Були моменти, де від прочитання речення з кількох слів я емоційно закривала книгу і відкидала її. Через кілька хвилин поверталась, пірнаючи в нові таємниці та пригоди головної героїні. Історія про ідентифікацію себе, своїх талантів через болісний досвід пізнання історії свого роду.
«100 експрес-уроків української» (част. 1,2), Олександр Авраменко
Книги розміром з долоньку, які мусить прочитати кожен, хто обожнює чи лише вивчає українську мову. Там знаходяться підказки, де правильно ставити наголос у словах піала, уподобання, кулінарія. Навчать читача, що правильно казати «давати спокій», а не «лишати в спокої» і багато іншого не менш корисного. Формат книги є настільки зручним, що легко поміститься в кишеню чи сумочку.
«Одинадцять помідорів і один маленький», Євгенія Кузнєцова
Я щовечора читаю зі своєю чотирирічною донькою, тому не могла пройти повз категорію дитячої книги. Весела, смачна та пригодницька історія дітей, які приїхали до тітки Лоли на літні канікули і знайшли приставку з джойстиком. А разом із тим – веселі розваги в помідорах із гномом. Можна перечитувати книгу по кілька разів на рік.
______________________________________________________________________________________________________________________
Христина Шалак, «Нікого немає в лісі»
«Dasein: оборона присутності» Ярини Чорногуз
Dasein — поняття з філософії, яке можна приблизно перекласти як «існування» або «присутність». А ще тут є слово «післяжиття» — щось на кшталт afterlife, тільки на землі — ним поетка позначає час після смерті іншого. Авторка збірки — бойова медикиня і розвідниця. Її вірші унаочнюють, наскільки реальність залежить від окремої оптики, і як війна виглядає через оптику поетки.
«Мурахи Йогана Себастьяна» Єлизавета Жарікова
Пояснює не стільки про війну, скільки про інші компоненти реальності, життя і небуття: «Смерть — це короткий звук вимикання світла».
«Молоко і мед» Рупі Каур
Було ще кілька збірок про війну, які заміняли мені читання новин, допомагали проживати дні. Після чого закономірно до рук потрапила книжка «Молоко і мед» Рупі Каур — бо ерос має врівноважувати танатос, і якщо довго читати про війну, рано чи пізно захочеться інтимної лірики. Ці вірші — дуже чуттєві, тілесні, земні. З простими лінійними ілюстраціями авторки, де досить кількох штрихів — чи кількох рядків — і все ясно: таке зрозуміє кожен, хто був людиною.
Рейчел Авів «Чужі самі cобі» (Strangers to Ourselves, 2022)
Шість біографічних історій про людей, які мають психічні розлади, одна з них — самої авторки. Написані на основі інтерв'ю, листувань, щоденників, з аналізом контекстів і з висвітленням проблем, які є в психіатрії. На основі окремих історій зачіпаються теми неточності діагностики, примусового лікування, злочинності серед пацієнтів, психіатричної допомоги в США та Індії, лікування в тюрмах тощо.
«Природа всіх речей» Елізабет Гілберт
Незвично було нарешті взятися за художню книжку, де є сюжет, постійно щось відбувається і немає обʼємних відступів для роздумів, описів чи метафор. Я відпочивала, поки її читала. А ще це феміністична історія, де більшість пригод з героїнею трапляються, коли їй за сорок, де є культ простоти, смирення і споглядання: в якийсь момент і собі хочеться стати самодостатньою дослідницею, доглядачкою моху в ботанічному саду.
______________________________________________________________________________________________________________________
Ольга Бартиш, «Все одно буде п'ятниця»
«Оповідь про мистецтво» Ернст Гомбріх
Це не стандартна академічна історію мистецтва, а захоплива розповідь, що читається, як роман. Унікальність цієї книги полягає ще й в тому, що автор розповідає про мистецтво з погляду самих митців, намагаючись розкрити для читача їх внутрішній світ, показати й розказати про те, які задачі вони самі ставили перед собою і які виклики кидали їм обставини їх особистого життя і епох, в яких вони жили.
«Перманентна революція: Мистецтво України 20 - початку 21 ст» Аліса Ложкіна
Як змінювалася мова мистецтва протягом останніх півтора сторіччя? Яку роль у цьому процесі відігравали турбулентності в країні, що пережила цілу низку трансформацій — від статусу провінційної околиці Російської імперії через непростий етап побудови соціалізму, аж до здобуття незалежності, Помаранчевої революції, Революції гідності та наступного непростого періоду нашої новітньої історії?
У дослідженні подано короткий огляд центральних подій та явищ в українському мистецтві, а також розмаїтий ілюстративний матеріал, що охоплює десятки музейних колекцій, приватних зібрань, архівів художників та їхніх родин.
«Дорослі діти емоційно незрілих батьків» Ліндсі Гібсон
Якщо ви виросли поруч з емоційно незрілими батьками, вам знайомі постійні відчуття самотності або невпевненості у власних силах. Подумки ви знову й знову повертаєтеся в дитинство і відчуваєте, як близькі нехтують вашими емоційними потребами та ігнорують ваші почуття. Врешті, навести лад у стосунках із рідними — це завжди гарна ідея.
«Поглянь, що ти пропустив» Вілл Гомперц
Посібник, аби навчитися бачити світ очима митця, помічати прекрасні деталі у побуті та рутині, які ми зазвичай пропускаємо. Або навіть більше — сприймати світ творчо. Автор здійснює репортаж зі свідомості окремих сучасних та вже знаних митців і пояснює їхнє світосприйняття та способи мислення.
«1000 років радості і смутку: мемуари» Ай Вейвей
У книзі своїх мемуарів Ай говорить про протистояння з державою, що в поєднанні з його протестним мистецтвом перетворили його на ікону для міжнародної творчої спільноти і змусили працювати в політичному вигнанні. Назва книги — це слова з вірша, які його батько, відомий поет Ай Цінь, написав під час відвідування руїн стародавнього міста на Шовковому шляху. Перебуваючи в ув’язненні, Ай вирішив, що таки хоче залишити слід; жаль через нездоланність прірви між ним і його вже покійним батьком, а також страх, що його маленький син може ніколи не дізнатися, хто такий насправді його батько, спонукали Ая Вейвея написати цю книгу.
______________________________________________________________________________________________________________________
Олена Пшенична, «Там. де заходить сонце»
«Людина біжить над прірвою» Іван Багряний
Багряний – мій улюблений український автор. А ця книга – тепер моя улюблена з Багряного. Я відчула стільки сили в кожному реченні і стільки жаги жити. Не знаю, як автор це робить, але його тексти змушують кров у венах кипіти. І оце відчуття, як твій хребет стає залізним, як зневага і лють до ворога змушує його вирівнюватися.
«Майстер корабля» Юрій Яновський
Коли я дочитала цю книгу, то в голові крутилося одне слово – вишукано. Так, це справді якось так вишукано написано. У тексті так багато сонця, красивих і талановитих людей, моря, бризу. Ти буквально відчуваєш усе це на дотик. Я обожнюю кінематографічні тексти, які ти одразу бачиш. Ці прототипи, яких ти впізнаєш і одразу ж біжиш гуглити більше і більше про них. І така гіркота за поколінням, якому обрізали крила.
«Смерть лева Сесіла мала сенс» Олена Стяжкіна
Найкраща художня історія для мене про Донецьк. Так багато говорять деталі (дуже багато деталей), побут, персонажі, їхні діалоги і їх відсутність. Місцями так гірко і завжди дуже чесно. Після прочитання я одразу написала пані Олені лист про те, якою важливою для розуміння нас і того, що з нами трапилося, стала для мене ця її книга.
«Справа Василя Стуса» Вахтанг Кіпіані
Ця книга для мене стала моєю особистою розмовою з Василем Стусом. Я дуже вдячна автору за те, що він залишив так багато Стуса в усіх цих документах, протоколах, таборових листах. Його діалоги зі слідчими… Це, напевно, найсильніша ілюстрація до слова гідність. Кілька днів після прочитання мені було важко вдихнути і так гірко, так невимовно гірко, що в нас забрали Стуса.
«Ловець повітряних зміїв» Халед Госсейні
Книга, яка прийшла до мене саме в той момент, коли була дуже потрібна. Уже більше року я працюю в благодійному фонді «Голоси дітей», який допомагає дітям впоратися зі складним досвідом війни. Госсейні показав мені, чому так важливо робити те, що я роблю зараз. А ще ця книга дещо відкоригувала мої письменницькі плани, і я трохи відклала рукопис другого роману, щоби написати спершу дещо важливе. Дуже важливе. Сподіваюся, ми скоро зможемо це анонсувати.
______________________________________________________________________________________________________________________
Марія Титаренко, «Не музи, а м’язи»
«Галактика Гутенберга. Становлення людини друкованої книги» Маршалла Маклюена
Книга-лабіринт і мастрід для всіх, хто хотів би пробратися крізь «каміння метафор» одного з найвідоміших теоретиків комунікацій — і вийти на сліпуче світло його еврик, які випередили свій час на пів століття.
«Оринин. Роман про стелепного чоловіка» Сашка Столового
Книга-скриня: відкриваєш її — а там така дивовижна Слобідська Україна, з її говором, жданиками, соном, свайбами, базарюваннями, косовицями, мазанням, що аж дух перехоплює!
«З нами житиме еласмотерій» Романа Голубовського
Книга-інструкція для того, як правильно: падати з верхніх полиць потяга, доглядати за еласмотеріями, промувати зірок і проступаючі на поверхнях лики, влаштовувати паті на межі фолу (чи й за межею), словом, наводити різкість на наш розфокусований сюр.
«Там, де заходить сонце» Олена Пшенична
Книга-подорожник: прикладати до ран зранку і особливо ввечері, коли заходять сонця наших і чиїхось життів — знову і знову.
«Мисливці за щастям» Валерія Пузіка
Репортажі-свідчення з передової. За позивними — реальні люди, за гупанням снарядів — реальна війна. Книга, яка розбудить, навіть якщо не треба буде помирати.
______________________________________________________________________________________________________________________
Дар’я Анцибор «Дреди, батли і «стіли». Два століття субкультур в Україні», «Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят»
«Доба постів і карнавалів» Стефанія Демчук
Жваво, глибоко й цікаво написане дослідження про те, яким насправді було Середньовіччя. Тут є все: від особливостей харчування і пояснення, чому і який святий випасає гусей до деталей гігієни і навіть описів секс-іграшок у монахинь.
«Повернення до життя. Про гриби й скорботу» Лонґ Літт Вун (Норвезькою "Stien tilbake til livet – Om sopp og sorg")
Це автобіографічна розповідь антропологині про власне подолання горя після раптової смерті коханого чоловіка. І як не важко здогадатися з назви, терапевтичну трансформацію допомагають їй проходити гриби й норвезькі ліси. Там є дуже теплі резонуючі пасажі про специфічність опису грибних запахів і як Вун намагалася залучити сомельє до свого мікоклубу. Книжка абсолютно не тривіальна, дуже тепла й чуйна.
______________________________________________________________________________________________________________________
Ніна Кур’ята, «Дзвінка»
«Оринин» Сашко Столовий
Прекрасна книга Сашка Столового, фактично — сага, де описується життя кількох поколінь однієї родини, що живе в одному й тому самому місці споконвіку. Крізь цю сімейну історію пронизана історія України — від початку радянської окупації і Голодомору до найновішої історії. Особливим задоволенням було читати все це живою, реальною мовою живих, реальних людей. Я обожнюю діалекти і радію, коли ними пишуться книжки.
«Катананхе» Софія Андрухович
Цілісна, герметична, дуже майстерно написана книга Софії Андрухович, яка показує життя однієї родини, але водночас — і спонукає до перечитування античних міфів, і відкриває нові пласти естетики і субкультур. Це той випадок, коли дійових осіб небагато, сюжет розвивається швидко, але при цьому контакт з книгою не закінчується потому, як перегортаєш останню сторінку, бо «Катананхе» провокує до подальших роздумів.
«Вівці цілі» Євгенія Кузнєцова
Думаю, це — черговий бестселер Євгенії Кузнецової. Книжка «зимова»: події розгортаються «від Романа до Йордана». Основним місцем дії знову є хата в українському селі, де постійно перетинаються кілька поколінь і різних соціальних прошарків українського суспільства: тут вам і військовий-доброволець, що воює дуже давно, і ті, то бояться ТЦК, і підліток, для якого ця війна за тисячі кілометрів стала дуже привабливою, а ще — прекрасні, живі діалоги, фірмовий Женін гумор і, звісно, любов.
«Уроки хімії» Бонні Гармус
Світовий бестселер Бонні Гармус – і, що цікаво, її письменницький дебют у віці 62 роки. Головною героїнею є молода, розумна і дуже обдарована в науці жінка, яка намагається робити наукову кар’єру всупереч всім упередженням (дія відбувається в Америці 50-х років ХХ ст.). Зворушлива історія про особисту боротьбу і маленькі перемоги на тлі дискримінації і самотнього материнства.
«Сто років самотності» Габріель Гарсія Маркес
Шедевр Габріеля Гарсія Маркеса я читала у перекладі Петра Соколовського. Книга не потребує рекомендацій, однак після виходу однойменного серіалу інтерес до неї вже дуже зріс. Маркес створив цілий світ і заселив його персонажами, які живуть життя, як уміють, посеред природних і надприродних явищ, інколи перетворюючись на привидів, інколи – залишаючись живими після смерті, інколи — підносячись на небеса, і поміж цим усім намагаючись розгадати головну загадку життя.
______________________________________________________________________________________________________________________
